Ловець у житі: погляд на речі зсередини речей

catcher in the rye, Ловець у житі, Над пропастью во ржи, Селінджер, Холден Колфілд, Голден Колфілд, клуб сімейного дозвілля, класична література, проблеми піділтків, штучність світу, нонконформізм, бунт, культура споживання, американська мрія, бітники

«Заборонена книга», «книга для бунтарів», «вся суть підлітків», «розпусна книга», «порожня книга», «книга, що вражає», «неперевершений шедевр», «дурна історія ні про що», «вічна класика» — тисячі думок, суперечних і емоційних. Та чому роман Джерома Селінджера «Ловець у житі» викликає такі бурхливі суперечки по сьогоднішній день?

_______

Холден Колфілд — шістнадцятирічний хлопець, у якого є стандартний набір щасливої дитини: люблячі батьки, престижна школа, широке коло спілкування. У нього немає проблем з грошима, з дівчатами теж і, здавалося, в чому може бути біда?
У всьому. В буквальному сенсі цього слова.

Книга починається з того, що Холдена виключають зі школи, яка знаходиться далеко від дому. Виключають за неуспішність, хоча вже з початку розповіді ми розуміємо, що хлопець зовсім не дурний. Він багато читає і цікавиться різним, розуміє такі речі, які не розуміють його однолітки. Та чому?

Дайте людині яблуко. Недовірливі розріжуть його навпіл, щоби перевірити чи не гниле воно. Невпевнені про всяк випадок помиють. Завбачливі залишать про запас. Жадібні попросять ще. Не чесні на руку продадуть його комусь іншому. Безтурботні з’їдять. Байдужі викинуть.
Холден бачить дії інших, бачить їхні недоліки та помилки, може детально розписати, в чому вони не праві. Але коли життя простягає яблуко йому, він не знає, що з ним робити. Це не страх, не злість, не байдужість. Це одвічне питання «чому», що як кістка в горлі заважає говорити ясно.

Холден помічає гниль в усьому, що його оточує, помічає безчесність того, що відбувається навколо. Та це не скарги на те, який несправедливий світ. Це погляд на речі зсередини речей і зсередини себе.

Він бере в руки яблуко і розуміє, що воно не справжнє. Створене ідеально — трохи червоне, велике, без червоточин, тверде і навіть маленький зелений листочок зверху. Але беручи його в руки, розуміє, що воно — лише шматок пластику. Відтворено аромат, можливо, навіть смак, але насправді — це просто підробка. Холодний предмет, якого не торкалося сонце, літній дощ, тепло рук, які зривають насичені життям плоди. Але ніхто не помічає підробки. Ніхто не слухає Холден, вважаючи його слова — дитячими дурницями.

Іноді я веду себе так, ніби я куди доросліший за свої роки, але цього-то люди не помічають. Взагалі ні чорта вони не помічають.

Герой не соромиться висловлювати божевільні думки. Наприклад, те, що він мріє стояти над прірвою в полі жита і стерегти маленьких дітей, які грають в хованки. Діти, тепле сонце і жито — щось щире, щось, у чому є життя. Це і приваблює героя. Він зустрічає старих знайомих, знаходить нових, він ходить до театру або сидить в парку, міркуючи про те, куди діваються взимку качки, як виживають риби, коли озеро покривається льодом. Раптові питання дратують людей, особливо, коли відповіді, на їхню думку, очевидні.

Тільки люди, що пройшли через ті переживання, які пережив головний герой, можуть зрозуміти цю потворну змішаність емоцій, описати яку — не вистачить ні алфавіту, ні психіки.

Стиль автора дуже простий і «відкритий», зрозумілий кожному. І тільки дочитавши книгу до кінця, закривши її, відклавши в сторону, десять разів запитавши у стелі: «І до чого це все було?», розумієш її об’ємність. Це книга, в якій тобі не скажуть в кінці: «Мораль цієї байки така». Це книга-почуття. Тільки люди, що пройшли через ті переживання, які пережив головний герой, можуть зрозуміти цю потворну змішаність емоцій, описати яку — не вистачить ні алфавіту, ні психіки.

Що є в цій книзі? Світські інтриги, перестрілки, екшн, напади інопланетян? Ні. Але в ній є життя. Холден Колфілд – звичайний, у всіх сенсах, хлопець. І все ж він не такий, як усі. Що у нас є, щоби вважати Холдена особливим? Тільки його думки. Комусь цього виявляється досить, комусь ні.

catcher in the rye, Ловець у житі, Над пропастью во ржи, Селінджер, Холден Колфілд, Голден Колфілд, клуб сімейного дозвілля, класична література, проблеми піділтків, штучність світу, нонконформізм, бунт, культура споживання, американська мрія, бітники

Чи можна в цьому маленькому ставку вижити, коли прийдуть холоди, чи можна не зірватися, стоячи на краю?

У книзі є один цікавий момент, коли незнайомий Холдену маленький хлопчик йдучи по бордюру співає «Ловець в житі». З одного боку по тротуару ступають його батьки — вони про щось сперечаються. З іншого дорога – асфальтове небо, що розсікається швидкістю машин. Якщо придивитися, можна помітити схожість. Холден іде по краю, як той хлопчик. З одного боку від нього – його сім’я, люди, яких він любить, люди, які готові заради нього на все, що б він не накоїв. З іншого боку – прірва. Якщо повернутися додому – доведеться починати все заново, якщо ступити за край – там невідомість, темрява. Що ж він зробить? Повернеться додому? Зробить крок, який відгороджує його від усього, що він знав? Піде, постійно балансуючи на межі, далі та знайде щось рідне? Чи можна в цьому маленькому ставку вижити, коли прийдуть холоди, чи можна не зірватися, стоячи на краю?
Книга дає відповідь. Індивідуальну, просту і несхожу на інші. Відповідь, яку кожен трактує по-своєму. І в цьому, мабуть, її геніальність.

Але він навіть не відповів. Напевно, я справді наскучив йому запитаннями. Кумедний такий старий. Коли я вийшов близько Ерні і розплатився, він раптово заговорив.
— Слухайте, — каже, — якби ви були рибою, невже мати-природа про вас би не подбала?


Дж. Д. Селінджер Ловець у житі / Джером Девід Селінджер / [переклад з англійської Олекси Логвиненка]. Харків: КСД, 2015.

Анастасія Суворова
Анастасія Суворова

авторка рубрики Teen Review