«Місто тіней»: тіні нашої душі

«Місто тіней»: тіні нашої душі, Мія Марченко, фонтан казок, повість, підліткові книжки, фантастика для дітей, що читати, проблемні теми, що читати дітям, книжки про стосунки з батьками, книжка про інший світ

Нещодавно у видавництві «Фонтан казок» з’явилася повість «Місто тіней» – дебютна книжка вже відомої в Україні перекладачки Мії Марченко.
Цікаво, що повість назбирала чимало відзнак ще до того, як побачила світ. «Кращий прозовий твір для дітей середнього шкільного віку» на Коронації слова-2016. Перша премія в номінації «Проза для дітей старшого віку та юнацтва» на IV Міжнародному конкурсі творів для дітей «Корнійчуковська премія». Крім того, «Місто тіней» – переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку» від «Фонтану казок». А щойно книжка вийшла, як «BaraBooka. Простір української дитячої книги» назвали її дебютом року.

Повісті, відзначені на конкурсі «Напишіть про мене книжку», дуже різні. Деякі розповідають переважно про фантастичне (приміром, «Старий будинок» Олександри Дорожовець), історії в інших цілком реалістичні («Вітер з-під сонця» Оксани Лущевської). У «Місті тіней» досить і фантастики, і реалістичності. Проблеми з батьками, нова школа, нові друзі, нові виклики долі. З усім цим часто зіштовхуються сучасні підлітки. Ну, майже з усім. Таємниче місто, мешканці якого покарані вічною зимою, навряд бодай кому-небудь зустрічалося в буденному житті.

Що у книжці Мії Марченко справді чіпляє, так це герої – і Мартиного світу, і Міста тіней. Їм віриш.

Книжка мене захопила, хоча в певних моментах було легко передбачити подальші події. Та попри те, що я часом наперед знала, як закінчиться той чи інший епізод, мені все одно було цікаво читати. Зокрема, завдяки різким і несподіваним сюжетним поворотам, які просто не дозволяли випустити книжку з рук.
Безумовно, історія про те, як сумна дитина з проблемами вдома і в школі знаходить магічний світ, де зустрічає нових друзів і переживає захопливі пригоди, не нова. Навіть для української дитячої літератури. Проте всі книжки, де я зустрічала цей сюжет, були цікавими. І в «Місті тіней» він також спрацював. Саме в таємничому Місті тіней Марта зрозуміла, що світло можна знайти в найнесподіваніших місцях, і те, що, якщо тобі погано, поруч є люди, яким може бути ще гірше, і ти можеш їм допомогти. Подорожі в Місто тіней і вир подій, що відбуваються там, допомагають зберегти динаміку оповіді, втримують увагу читача.

Марта почувається самотньою, їй здається, що довіритися вона може лише іграшковому ангелу, що нагадує їй про маму, яка нещодавно померла.

Що у книжці Мії Марченко справді чіпляє, так це герої – і Мартиного світу, і Міста тіней. Їм віриш. Віриш, що у них справжні проблеми, горе, нещастя. Вони так по-справжньому говорять, переконують, страждають, що аж самій стає боляче.
Сильна сторона цієї повісті – емоції, вони передані дуже чисто. Марта почувається самотньою, їй здається, що довіритися вона може лише іграшковому ангелу, що нагадує їй про маму, яка нещодавно померла. Тому вона завжди носить ангела з собою. До однокласників, навпаки, ставиться з недовірою, та й у новій школі з нею не поспішають дружити, бо вчителька розповіла, що в дівчинки померла мама. Стосунки з батьком у Марти не складаються (принаймні, спочатку). Вона не розуміє тата, не звикла до його любові, він їй чужий. Тато також не знає, що донька любить, чого не любить, не знає її інтересів та потреб, не розуміє її і не вміє показувати свою любов.

«Місто тіней»: тіні нашої душі, Мія Марченко, фонтан казок, повість, підліткові книжки, фантастика для дітей, що читати, проблемні теми, що читати дітям, книжки про стосунки з батьками, книжка про інший світ

Біль втрати допоміг Марті потрапити в Місто тіней. У неї в душі багато образ і страждань, тому вона розуміє горе мешканців міста. Водночас, усе Місто тіней – своєрідна метафора внутрішнього світу Маґнуса – іншого героя повісті, що вже протягом багатьох років переживає втрату коханої дружини. У Місті тіней застиг час, там холодно, похмуро. Його мешканці втратили надію, бо там немає радості й свята. Бо Маґнус так і не зміг пережити втрату і тим самим позбавив себе і своїх рідних тепла й радості.

Мартин світ зображено яскравими барвами, він світлий і кольоровий. Атмосфера Міста тіней передається темними кольорами і похмурим тлом.

І Марта, і Маґнус переживають втрати, але переживають по-різному. Марта не втратила світла, вогник у її душі не згас, на відміну від Маґнуса. Різницю між світами підкреслюють настроєві ілюстрації Надії Дойчевої-Бут. Мартин світ зображено яскравими барвами, він світлий і кольоровий. Атмосфера Міста тіней передається темними кольорами і похмурим тлом.
Горе, смуток і втрата штовхали Марту вперед, та зрозумівши, що сталося з Маґнусом, вона відчула, що не можна дозволити негативним емоціям контролювати життя. Не можна просто сидіти і чекати на щось… Треба діяти!

Більшість героїв «Міста тіней» нічого не робили, щоби змінити своє життя, чекали на велике щось, а воно не приходило й не приходило. Але прийшла Марта. Марта, яку всі ображали, Марта, яка всіх дратувала, Марта, яка постійно потрапляла в халепи. І ця Марта поділилася своїм світлом, своїм вогником, показала, що боятися нічого. Що треба встати, вистромити носа за межі зони комфорту і вийти в світ. А якщо цей світ не такий, про який ти мрієш, треба його міняти. Як сказав Дані:

Як хочеш свята – зроби його собі, бо само воно не прийде.

Якщо ти чогось хочеш, то треба самому цього досягнути. Не можна чекати на щастя, сидіти, склавши руки. Треба вхопити свою долю, своє щастя – і ніколи не відпускати.

Зимові свята – час, коли ми віримо в дива, тож цілком закономірно, що диво сталося в Місті тіней саме на Різдво. Та все ж варто пам’ятати, що справжні дива ми творимо своїми руками… І Мія Марченко власними руками створила маленьке диво – цікаву книжку, яка захопить багатьох своєю щирістю, глибиною, а не лише динамічним сюжетом.


Мія Марченко Місто тіней / текст Мії Марченко, ілюстрації Надії Дойчевої-Бут. – Київ: Фонтан казок, 2016.

Марія Ясіновська
Марія Ясіновська

авторка рубрики Teen Review