«Яка повільна дитина!»
Цієї суботи Букмоль дражниться книжкою іспанської письменниці та художниці Лусії Серано (Lucía Serrano Guerrero) «Яка повільна дитина!» (¡Qué niño más lento!).
Нестора постійно кваплять усі довкола: мама сердиться, що він спізниться до школи; тата дратує, що він повільно снідає; друзів у школі — що бариться подати м’яч; і, звичайно, вчителька вкрай не задоволена тим, скільки часу він гає на завдання. Річ у тому, що герой цієї книги-картинки просто не вважає за потрібне поспішати, він живе за власним ритмом, який лунає у його голові: «там, там, там»
Проте одного дня там-там зникає і тепер Нестор чує саме лише «Яка повільна дитина!!» — хлопчик стає сумний і дуже розгублений. Аж доки одного дня він знову чує там, там, там і зустрічає білого кролика, що кудись його кличе (ну, ви знаєте цю історію).
— Ходімо вже до школи! Але ж яка повільна дитина!
Там, там, там, — чує Нестор і далі йде собі у своєму ритмі, крок за крочком.
— Час на це завдання вичерпався! Боже, яка повільна дитина!
Там, там, там, — чує Нестор і далі пише у своєму ритмі, крок за крочком.
…і він починає чути свого тата, і свою сестру…
Аж одного дня він знову чує там, там, там, але десь унизу… звідки воно лунає?
І він далі живе у своєму ритмі, крок за крочком.
