Арабські книжки, або Історія одного видавництва

Коли говоримо про дитячу літературу, книжки з-поза певних географічних чи мовних меж виринають не часто: захоплюємося англомовними, скандинавськими, німецькомовними, критикуємо слов’янські. Але сьогодні ми вирішили зробити крок у менш звідані, зокрема, і нами, води (чи, скоріше, піски) та розповісти книжково-видавничу історію з далекого-далекого королівства.

«Калімат» («слово» арабською) – це молоде видавництво, яке за 7 років існування випустило у світ близько 140 книг, паперових та електронних, для малюків, дітей і підлітків. Тим дивовижнішим є цей приклад, бо втілювати свою філософію та видавати сміливі й проблемні дитячі книги «Калімату» вдається у досить консервативному мусульманському суспільстві своєї країни, Об’єднаних Арабських Еміратів.

(Облишмо буцімто виправдальний скепсис: кошти багатої на нафту держави є вагомим фактором, але не запорукою якісних книжок.)

IBBY UAE, Kalimat, IBBY conference Sharjah

«Допомагаємо дітям і книжкам зустрітися» — офіційний постер конференції з дитячої літератури, яку цьогоріч провела еміратська філія Міжнародної ради з книжок для дітей і молоді (IBBY)

Засад видавництво має кілька, основні – розвивати арабську мову та літературу, надихати дітей читанням і видавати якісні книги, матеріально та естетично. (Лишень прогляньте чудово оформлений англомовний каталог їхніх книжок.) Отже «Калімат» видає перекладні книги, приміром, чимало французьких, тих же «Принцес з усього світу» Катель Гуає, але найчисленнішими є написані арабською: трохи класики, на зразок арабських казок, і переважно сучасні тексти.

До всього, видавництво «Калімат» вважає власною відповідальністю не тільки друкувати книги, а й бути ініціатором їхніх регулярних читань — у школах, книгарнях, торгових центрах, на книжкових виставках, — а також розмов і майстер-класів для батьків, яким не байдуже, що та як читають їхні діти.

З-поміж «каліматівських» видань різного ґатунку, включно з присвяченими шейхові Зайду, який із півстоліття тому об’єднав Емірати, впадає в око ціла низка проблемних і непростих книг, які варто читати разом із дитиною. Наведу кілька прикладів.

Наступного року після заснування «Калімат» випустив книгу «Моя бабуся та місяць» у якій головна героїня співає місяцеві пісеньки і запитує, як там її бабуся, яка нещодавно померла. Чому її більше немає? Чому її будинок тепер на небі?

Kalimat, Menena Cottin, The Black Book of Colors, Чорна книга кольорів

Намацальна «Чорна книга кольорів» містить друкований текст, але основну її принаду, малюнки, доведеться читати пальцями

«Чорна книга кольорів» Менени Коттін (Menena Cottin) дає читачеві змогу, як би це не страхало, відчути себе сліпим: малюнки й абетку вцінці книги «видряпано» на чорному папері. (Відео-горталку з англійським текстом можна переглянути тут.)

Оповідач книги Кіфаха Бу Алі (Kifah Bu Ali) «Я люблю мій світ» майже не чує — читач поринає у два протилежні світи: особливий німий світ цього хлопчика і галасливий та бурхливий власний. Емпатія – ось що видавці хочуть виховати у своїх читачах, а також, завдяки ефекту певного «очуднення», дати змогу по-новому побачити те, що ми вважаємо даністю.

Калімат, Я люблю мій світ, Моя бабуся та місяць, My Grandma and the Moon, I Love My World

«Моя бабуся та місяць» порушує тему смерті близької людини, «Я люблю мій світ», усупереч назві, — неповносправності дитини-героя

Одну з непростих і зненацька актуальних для нас книжок «Букмолі» пощастило прочитати: це «Якби я був птахом» (لو كنت طائرا) Фатіми Шарафеддін з акварелями Амаль Карзай (Fatima Sharafeddine та Amal Karzai).

Головний герой книги, він же й оповідач, — хлопчик, який мріє стати птахом, аби перелетіти через стіну, за якою він тепер змушений жити разом із родиною. Сюди, до незнайомого великого міста, їх одного дня вигнали озброєні люди — без пояснень або надії на повернення. У книзі не йдеться про певних людей, місцевість, військовий конфлікт абощо — годі натрапити на бодай одне ім’я чи назву. Вона швидше є метафорою, яка дає авторці можливіть ставити питання, адресовані читачам і світовій справедливості: чому хтось живе на завеликій території, а хтось інший — на крихітному клаптику землі? чому хтось живе у гарному будинку, а хтось інший має скніти у хатині з цементу?

Якби я був птахом, Калімат, Kalimat, لو كنت طائرا لو كنت طائرا

Одна з акварелей Амаль Карзай до книги «Якби я був птахом»

Відповідей «Якби я був птахом» не дає, і тому, щоби не кидати дитину наодинці з неуникними питаннями, які не спроможні розв’язати більшість дорослих, книгу варто читати й обговорювати разом. Понад усе ця історія дає надію, втілену у ключеві від колишнього дому, який батько героя досі зберігає і досі вірить, що вони повернуться назад.

До чого була ця стаття про не надто відоме арабське видавництво і книгу, яку більшість читачів, не маючи видання або не знаючи мови, навряд чи колись прочитають? До того, що далекі територіально та культурно приклади можуть надихати. До того, що суспільство навряд чи колись буде готове з широкими обіймами прийняти складні дитячі книги — про страждання, хвороби, смерть. Адже ми всі їх боїмося. Втім, краще намагатися виховати емпатію і розуміння у такий спосіб, через історії, аніж бідкатися, якими несподівано актуальними для нас стали книги про озброєних чоловіків.

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль