Сім книжок про дівчат для дівчат
Зі зрозумілих причин у нас полюбляють ділити дитячу літературу на хлопчачу та дівчачу. Перша, традиційно, розповідає про небезпечні пригоди, хоробрих супергероїв і машини, друга — про принцес, кохання-зітхання, єдинорогів і казкових фей. Але наша сьогоднішня добірка, попри дещо провокативну назву, що апелює лише до дівчачої читацької аудиторії, не має на меті слідувати традиціям, бо розповідає про цікавих, активних, неординарних дівчат і, сподіваємося, стане корисною для читачів різного віку та гендеру.
_______
«Коко та маленька чорна сукня»
Про що розповідає книжка-картинка Аннемарі Ван Герінґен «Коко та маленька чорна сукня», переклад якої зовсім нещодавно з’явився у київському видавництві «Артбукс», здогадатися можна вже з назви, адже про чи не найвідомішу французьку кутюр’є минулого століття та її «винахід» — маленьку чорну сукню — знають, здається, усі.
Отож, так, ця книжка розповідає історію Коко Шанель. Спершу дівчинку, яка росте в сирітському притулку, а потім дівчину, яка робить свою мрію реальністю. Дівчину, що не просто стає відомою дизайнеркою одягу, але й кардинально змінює жіночу моду — робить її зручнішою, а, отже, допомагає жінкам (і дівчатам!) почуватися значно комфортніше й вільніше.
Крім сюжету, тішить у книжці і те, наскільки чудово лаконічні, майже fashion ілюстрації Аннемарі Ван Герінґен пасують до тексту і наскільки різною вони показують красу жінок.
Поза сумнівами, ця маленька чорна книжка здатна надихнути своїх читачок і читачів руйнувати традиційні уявлення про одяг (відповідно і про те, як мають виглядати в ньому люди) та створювати щось нове — красиве та зручне.
«Солоденьке на денці пирога» та «Агата Містері. Таємниця фараона»
Усім, кому в дитячій літературі не вистачає цікавих персонажок для наслідування, — а їх дійсно не вистачає усім — варто звернути увагу на детективи, «Солоденьке на денці пирога» канадського письменника Алана Бредлі та «Агата Містері. Таємниця фараона» італійця, що пише під псевдонімом Сера Стіва Стівенсона.
Розумні, активні, ініціативні й надзвичайно хоробрі — саме такими перед читач(к)ами постають одинадцятирічна Флавія де Люс і дванадцятирічна Агата Містері, головні героїні цих історій. І Флавія, і Агата захоплюються наукою, не можують встояти перед таємницями, вміють знаходити вихід із надзвичайно скрутних ситуацій і… «звичайним» людям видаються трошки дивакуватими. На щастя, останнє їх зовсім не хвилює — вони займаються тим, що їм подобається, і треба визнати, роблять це доволі успішно.
Попри певну схожість героїнь, книжки Бредлі та Стівенсона істотно відрізняються. І за стилем оповіді, і за тим, як саме автори вибудовують конфлікти та інтригують своїх читачів, і за тим, до аудиторії якого віку вони, насамперед, звертаються, адже атмосферну й сповнену соковитих описів детективну повість «Солоденьке на денці пирога» цікаво проковтнути у середній та навіть старшій школі, а серію коротеньких історій про Агату Містері, оздоблену ілюстраціями Стефано Турконі, можна з легкістю починати читати років із семи.
Єдине, що може трохи зіпсувати враження від читання виданих у «КСД» та «Рідній мові» детективів — не дуже якісний переклад.
«Бути мною»
Рефлексувати над тим, що відбувається у тобі і навколо тебе, досліджувати й приймати свою тілесність і сексуальність, вчити історію і намагатися пояснити/розхитати/подолати «норми», «стереотипи» й «традиційні цінності», якими патріархальне суспільство обмежує свободу жінок і дівчат — приблизно про це розповідає книжка Анни Хьоґлунд «Бути мною».
Для дівчат ця ілюстрована повість, а вірніше її головна героїня, тринадцятирічна Руса, може стати такою собі подругою-помічницею, яка переконає позбутися сорому й нарешті спробувати відкрити собі себе. Подруга, яка не переконуватиме в правильності тих чи інших рішень, але спонукатиме замислитися й бути свідомішою своїх життєвих виборів, покаже приклад подолання страху говорити про своє тіло, що надзвичайно важливо тоді, коли його намагаються загарбати й об’єктивувати інші.
Читати більше: Бути мною: бунт проти сорому
«Це серйозно! Антидепресивна книжка для дівчат»
Комікс Сари Андерсен також нагадує добру тітоньку фею американську подругу, яка рятує тебе від гніту жорстких соціальних конструктів, заспокоює й переконує у тому, що з тобою все нормально, що не ти божевільна, а світ, що твоя зона комфорту може бути всюди, де тобі заманеться. Щоправда, на відміну від скандинавки Руси, подруга ця має неабияке почуття гумору й руйнує міфи та стереотипні уявлення про дівчат, дорослішання, щастя, успішність і тому подібне з легкістю, якій можна тільки позаздрити.
Увесь комікс Сари Андерсен не має цілісного сюжету, а є набором коротких мальованих історій із життя героїні-авторки. На щастя для підлітків, дорослих і усіх-усіх ці комічні й дотепні історійки охоплюють різноманітні сфери життя й торкаються великої кількості буденних-вічних-унікальних-глобальних проблем, причина яких так часто прихована у банальній невідповідності штучним ідеалам, що їх невпинно конструює наше суспільство.
Читати більше: «Це серйозно!»: бодіпозитив, фемінізм, жарти та інші ліки від депресії
«Друга стать»
Прочитати знаменитий двотомник Симони де Бовуар варто з кількох причин. По-перше, це класика світової філософської думки, написана просто, цікаво (!), доступно й зрозуміло навіть для школярів-школярок. По-друге, це один із ключових текстів першої хвилі фемінізму, який і досі не втрачає актуальності. По-третє, Симона де Бовуар у цій книзі розповідає про знайоме кожній — про гноблення та дискримінацію жінок, про привілеї, якими патріархальний світ намагається заманити дівчат у пастку, про причини та наслідки чоловічої агресії, про саму нерівність, через яку жінкам відводиться другорядна роль у світі. По-четверте, з цієї книжки можна розпочати досліджувати теорію фемінізму. По-п’яте, читаючи його, можна знайти чимало корисних для себе відповідей-пояснень-порад. По-шосте, свіженьке перевидання виглядає дуже симпатично.
«Лісова пісня»
Так-так, у нас звикли більше шанувати Кобзаря й Каменяра, але давайте зізнаємося одне одному — читання текстів Лесі Українки приносить насолоди й задоволення якщо не більше, то вже, певно, не менше, ніж поезія та проза Франка й Шевченка. Отож сьогодні рекомендую звернути увагу на драму «Лісова пісня» — неперевершену драму-феєрію про кохання звичайного сільського хлопчини Лукаша та сильної, вільної й незалежної лісової Мавки. Драму, яку цілком виправдано можна назвати найвідомішим текстом Лесі Українки, бо саме він є незмінною складовою шкільної програми з літератури.
І навіть, якщо ви вже ознайомилися із «Лісовою піснею» на уроках української літератури, не зайвим буде її перечитати, бо це історія не тільки про кохання, але й про надзвичайно різних жінок, яку написала українська інтелектуалка й феміністка. Її цікаво читати після «Другої статі», цікаво аналізувати й намагатися зрозуміти героїнь та авторку.
Міра Київська
авторка, редакторка сайту Букмоль
