Двоє у човні
«Хлопчик і ведмідь у човні» Дейва Шелтона – по-своєму, це книга-виклик. Якщо точніше – цікава і незвична книга для молодших підлітків, написана з майже мінімальною кількістю персонажів і дуже обмеженим простором, який аж ніяк не зашорює авторську фантазію. Персонажів усього двоє – хлопчик і ведмідь, навіть не Хлопчик і Ведмідь, що відсилали б до жанру казки чи фентезі. Місце дії – десь у відкритому морі, проте не посеред ніде, бо посеред ніде герої минають ще на початку книги.
Шелтон не каже, ні куди вони прямують, хоч обом персонажам це відомо, ні чому в одному човні опиняються малий хлопчик і капітан – балакучий ведмідь, який грає на укулеле. Просто так сталося, і вони просто пливуть, куди їм треба.
The map was perfectly square and entirely blue. All of it. There was no land, not even the tiniest island, marked anywhere. At first the boy thought that, down near the bottom was a strange circular coral reef, but on closer inspection this proved to be a tea stain from the bottom of the bear’s cup. The map depicted, in its entirety, flat, blue, featureless sea. [67]
Згодом, герої просто двічі потоплять човен на ім’я «Гаррієт», просто зіткнуться ніс до носу з морським чудовиськом, їх просто викине на камінь-подібний-до-острова, а також вони просто почнуть довіряти одне одному.
На початку цієї навдивовижу вигадливої книги – самі діалоги. Більшість подій, якими абсурдними і недоладними щодо умовно першої частини не здавалися б, відбудуться трохи пізніше. Бо спершу – чимало балачок між двома персонажами про все, що їх оточує, непокоїть, дратує, особливо одне в одному. У суперечках ведмідь дотримуватиметься оптимістичного боку, а хлопчик, отже, похмуро-занепадницького. Попервах. Їхнє мовлення граматично не складне, хіба що словниково, тому варто спробувати вчитатися і з рівнем pre-intermediate.
«Хлопчика і ведмедя у човні» варто почитати, щоби подумки порівняти з «дорослим» «Життям Пі» Яна Мартеля – хлопчиком і тигром у човні. Варто почитати, щоби побачити на власні очі, як прозовий текст може органічно співіснувати з цілком коміксовими ілюстраціями. І переконатися, що ніхто не оповідає історії так, як автори коміксів: Ніл Ґейман, автор серії «Сендмен», а також повісті «Кораліна», роману «Цвинтарна книга» та безлічі інших, Рене Ґосіні, автор «Астерікса й Обелікса», а також оповідань про малого Ніколя… І ось тепер — Дейв Шелтон, чиї малюнки, замальовки і скетчі можна переглянути у блозі. А ще цю книгу варто прочитати, щоби познайомитися із сучасною англомовною літературою для дітей: нещодавньою, визнаною читачами і критиками (книга Шелтона потрапила до коротких списків медалі Кальдекота і Кейт Ґріневей), яка сміливо поєднує жанри та не боїться говорити з дітьми іронічно.
Книга, здатна зацікавити не-читачів, але якою вповні насолодяться досвідчені цінителі друкованих літер здобуває 5 мольок.
Узяти «Хлопчика і ведмедя у човні», доки ми не забрали її на все літо чи й поцупили назавжди, можна в Американській бібліотеці:
DaveShelton“ABoyandaBearinaBoat”. – DavidFicklingBooks, 2012. – 294 p. ISBN9780385752480
