«Четверо дітей та Ельф»: повчання — батькам, магію — дітям

джаклін вілсон, четверо дітей та ельф, навчальна книга богдан, дівчата джаклін, едіт несбіт, постмодерн, ганна соадко, володимир чернишенко, що читати, книжки для дітей

На рахунку популярної англійської письменниці Джаклін Вілсон — 90 книжок для дітей та підлітків, купа нагород, усенародна, якщо не всесвітня, любов і поки жодного з літературних Оскарів — ні премії імені Ганса Крістіана Андерсена, на яку Джаклін номінували у 2014 році, ні Медалі Карнегі, якої не отримала в 1991 (за повість «Історія Трейсі Бікер») і в 1995 році (за поки не перекладену в нас історію про двох близнючок «Double Act»). Чому? Відповідь на це запитання, здається, лежить на поверхні. Проте зараз мова не про це, а про ще одне цінне напрацювання Джаклін Вілсон – авторський стиль, який за півстоліття творчості, можливо, й не досягнув досконалості, але точно став одним із найвпізнаваніших. Особливості мови, нарація та набір певних художніх прийомів — щоби зрозуміти, що тримаєш в руках книгу Джаклін, не обов’язково дивитися на обкладинку. Кожна її книга є гармонійним союзом цікавої історії та критики повсякденної реальності, легкості та серйозності, дитячості та дорослості у найстереотипніших розуміннях цих слів. Крім того, кожна  розповідає про сімейні проблеми, родинні конфлікти та дітей — звичайних дівчат і хлопців, яким авторка незмінно співчуває та симпатизує, справедливо звинувачуючи майже у всіх їхніх стражданнях та нещастях дорослих.

…книга «Четверо дітей та Ельф» цікава, насамперед, діалогом із минулим, який показує нам, що за сто з гаком років змінилося у нашому світі, а що ні.

Утім, написана 2012 року повість «Четверо дітей та Ельф» дещо відрізняється від решти текстів Джаклін Вілсон. Головним чином, через те, що в її основі лежить фантастичний сюжет знаменитої книги Едіт Несбіт «П’ятеро дітей та Ельф» — історії про п’ятьох братів і сестер та дивовижного Псамміда, який щодня виконував по одному їхньому бажанню.
Незважаючи на цю особливість, повість починається доволі звично — перед читачем розгортається картина з життя Розалінди, непримітної тринадцятирічної дівчини з «сірими пасмами» та надзвичайною любов’ю до літератури, зокрема до книги Едіт Несбіт про Псамміда. Разом із слабохарактерним та нерішучим молодшим братом Розі проводить канікули у тата та його нової родини: красуні-дружини Еліс і маленької донечки Моді. Так само на канікули до будинку приїжджає дванадцятирічна Шурка — донька Еліс від першого шлюбу, типова tomboy з купою комплексів та синдромом дефіциту уваги. Тож під одним дахом опиняються четверо надзвичайно різних дітей та двоє дорослих, які ніяк не можуть збагнути, що повсякчас допускаються грубих помилок у «вихованні». Коли читачам стає зрозуміло, що дійти спільної мови герої не зможуть, адже у всіх, крім маленької Моді, за спиною багаж із давніх та свіжих образ, авторка виводить на сцену справжнього ельфа-чарівника Псамміда.

джаклін вілсон, четверо дітей та ельф, навчальна книга богдан, дівчата джаклін, едіт несбіт, постмодерн, ганна соадко, володимир чернишенко, що читати, книжки для дітей

Очевидно, що в основі книжки «Четверо дітей та Ельф» — метанаративність, завдяки якій казкова історія ніби легітимізується, тобто стає правдивішою та достовірнішою. Очевидно й те, що це не просто сиквел, не просто данина Едіт Несбіт. І хоча останнє, швидше за все, зіграло важливу роль для авторки (творчість англійській письменниці початку ХХ століття свого часу вплинула на Памелу Треверс, Клайва Стейплза Льюїса, Діану Вінн Джонс, Джоан Роулінґ і, звісно ж, на саму Джаклін), для читачів родзинка повісті в іншому. Якщо забути про психологізм, майстерне конструювання персонажів, соковиті літературні алюзії та легкий гумор, то книга «Четверо дітей та Ельф» цікава, насамперед, діалогом із минулим, який показує нам, що за сто з гаком років змінилося у нашому світі, а що ні. Діалогом, який спонукає дорослих замислитися над вічними проблемами та нашим розумінням дитини й дитинства.

Здається, що саме заради цього відчуття власної вагомості, заради уседозволеності й усемогутності дітям і потрібні подібні тексти.

Продовжуючи й інтерпретуючи сюжет повісті Едіт Несбіт, Джаклін Вілсон розповідає читачам про три різні Англії. Майже ідеальну Англію Едіт Несбіт з правильними й обмеженими в батьківській любові вікторіанськими хлопчиками й дівчатами, які живуть у красивому будинку, чемно поводяться, чепурно виглядають, але ретранслюють море упереджень і стереотипів свого часу. Діккенсівську Англію, у якій немає нічого, крім упереджень, сірості, грубості та холодних стін робітного будинку. І свою, яка в чомусь стала значно кращою, а в чомусь досі потребує змін. Як і дві попередні, ця Англія повністю належить дорослим. Принаймні доти, доки діти не знаходять у піщаній ямі чарівного ельфа здатного перетворити їх на тих, хто rule the world.

Як і дві попередні, ця Англія повністю належить дорослим. Принаймні доти, доки діти не знаходять у піщаній ямі чарівного ельфа здатного перетворити їх на тих, хто rule the world.

Здається, що саме заради цього відчуття власної вагомості, заради уседозволеності й усемогутності дітям і потрібні подібні тексти. От тільки магія та чари, які відіграють у книжці «Четверо дітей та Ельф» одну з ключових ролей, повсякчас відступають у ній на задній план. На відміну від Едіт Несбіт, Джаклін Вілсон у своєму «сиквелі» так і не перетворюється на фантастку. Вона не зраджує своєму стилю і вплітає чарівний сюжет — із Псаммідом, дивовижними перетвореннями та здійсненням чудернацьких бажань — в цілком правдоподібну історію як таку собі метафору. Метафору про звичайних дітей, які просто тікають від реальності, коли та стає нестерпною через дурість дорослих. Дітей, яких урешті-решт рятує магія, але не тому, що вона є органічною складовою їхнього (художнього) світу, а тому, що це зручний прийом — deus ex machina. І саме тому фінал повісті «звучить» дещо фальшиво.
Власне, фальшивою може видатися уся ця історія, якщо читати книгу «Четверо дітей та Ельф» так, ніби написала її не Джаклін Вілсон, а Едіт Несбіт. Але робити цього не варто.


Джаклін Вілсон Четверо дітей та Ельф / текст Джаклін Вілсон, ілюстрації Ганни Осадко / [переклад з англійськовї Володимира Чернишенка]. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль