6 книжок, які ламають стереотипи про принцес

Для початку треба зізнатися, що особисто мої стосунки з принцесами не склалися з самого дитинства. Не скажу, що ніколи не мріяла носити пишні сукні, жити у палаці, нічого не робити… Поза тим, історії про принцес завжди викликали у мене доволі змішані почуття, а з десятків ув’язнених у високих вежах, сплячих й сповнених благословенного очікування на свого принца красунь жодна так і не стала улюблеою героїнею. Так уже склалося, що у читаних мною казках персонажі принцес здавалися такими нудними й пасивними, що ототожнювати себе з ними було просто неможливо — значно приємніше уявляти себе авантюристом Аладдіном, ніж субтильною Попелюшкою.

Сьогодні ж спробую розповісти про книжки, які ламають стереотипи про принцес і пропонують читачам та читачкам цікавих, самодостатніх та активних героїнь.

Поліна: принцеса і стартап

Ілюстрована книжка «Принцеса і Піца» (The Princess and the Pizza, 2003) Мері Джейн і Херма Ошів — чудове чтиво для читачів та читачок, які вже встигли ознайомитися з класичним «принцесячим» каноном. Книжка починається з того, що головна героїня — принцеса Поліна — змушена шукати роботу, бо її тато-король покинув королювання й став сільським різьбярем. Оскільки у селах попит на принцес низький, пошуки Поліни заходять у глухий кут. Аж раптом, одного чудового дня, вона дізнається, що у сусідньому королівстві королева шукає дружину для свого сина — принца Друперта.

«Це мій шанс знову стати принцесою!» — вигукнула Поліна. Вона перерила усю валізу зі своїми речами для принцес, прибрала тирсу з найкращої бальої сукні, змела пил зі своєї діамантової тіари. Тоді поклала у корсет часнику на удачу й пахучих трав, аби ніхто не відчув запах часнику, і помчала до замку.

А у замку на Поліну вже чекають конкурентки (серед них легко впізнати Рапунцель, Білосніжку та інших принцес) і три випробування: сон на горошині, примірювання кришталевих черевичків і приготування страви для майбутнього чоловіка. Постійно глузуючи з того, що їх змушує робити королева, Поліна успішно проходить перші два випробування, але з третім у неї виникають проблеми. Готувати вона не вміє, хрещеної феї не має — Поліна з радістю поїхала б додому, та королева погрожує смертною карою всім, хто програє. Тож налякана Поліна випадково робить піцу та стає переможицею у конкурсі… Та усе було б не так цікаво, коли б вона не відмовилися віж свого призу, не передумала виходити заміж й не відкрила у селі власну піцерію.

Автори книжки майстерно обігрують класичні мотиви, як на вербальному, так і на візуальному рівнях. Текст легкий і дотепний, а сюжет захопливий, динамічний і несподіваний. Особливого шарму додає поєднання класичної казкової мови з сучасною лексикою та жаргоном.

Ліза: принцеса і дракон

Книжка Роберта Манча і Майкла Марченка «Принцеса у паперовому мішку» (The Paper Bag Princess, 1992) розповідає історію про хоробру принцесу Лізу.

Ліза була прекрасною принцесою. Вона жила у замку і носила дорогий одяг. От-от вона мала вийти заміж за принца Рональда.
На жаль, дракон знищив її замок, спалив своїм полум’яним подихом увесь її одяг і викрав принца Рональда.

Одягнувши паперовий мішок, єдине, що лишилося після драконовогу нальоту, Ліза вирішує визволити свого принца з полону. Подолавши довгий шлях, принцеса знаходить печеру дракона й обдурює його: лестощами змушує витратити всі свої сили. Коли дракон нарешті втомлюється й засинає, Ліза рятує свого прекрасного принца з полону. Але історія на цьому не закінчується…

Він [принц — пер.] подивився на свою рятівницю, скривився і сказав:
— Ну і вигляд у тебе, Лізо! Від тебе пахне гаривом, ти розпатлана й одягнена у старий брудний паперовий мішок. Повертайтеся, коли виглядатимеш, як справжня принцеса!
— Дорогий мій Рональде, — відповіла йому Ліза, — від тебе пахне лавандою, волосся у тебе ідеально зачесане, а плаття чудове. Ти виглядаєш як справжній принц, але насправді ти просто нікчема, і я ніколи не вийду за тебе заміж!

Прослухати усю книжку англійською можна ТУТ, а у російському перекладі її можна знайти у збірнику «Большая книга сказок о драконах» (видавництво «КомпасГид»).

Принцеси бувають різними

Книжка «Не усі принцеси носять рожеві сукні» (Not All Princesses Dress in Pink, 2010) Джейн Іолен, Гайді Стемпл і Анни-Софі Ланкветін більше нагадує енциклопедію про принцес. Ідея, яку авторки та ілюстраторка намагаються донести до читачів, полягає у тому, що принцеси (або ж просто дівчата) бувають різні. У кожної на голові маленька блискуча корона (про яку згадується на кожній сторінці книжки), але це аж ніяк не заважає носити смердючі червоні шкарпетки, грати у бейсбол, стрибати у калюжі, майструвати, перемагати нічних монстрів, тікати з високих веж тощо.

Якщо текст книжки, можливо, занадто невигадливий, то ілюстрації Анни-Софі Ланкветін заслуговують особливої уваги. Яскраві й дотепні, вони одразу привертають увагу, залучають до діалогу й, можливо, саме завдяки ним читачкам не складно буде відшукати серед принцес себе й уникнути тягаря рудиментарних стереотипів.

Принцеса і сплячий красень

Прекрасна дитина, зловісне закляття, проколотий палець, сто років сну і сповнений справжнього кохання поцілунок — переказів казки «Спляча красуня» братів Грімм море. Особливість історії «Сплячий Боббі» (Sleeping Bobby, 2005) Мері Поуп та Віла Осборнів у тому, що замість сплячої красуні маємо тут — принца Боббі, а замість рятівника-принца — хоробру принцесу.

Поєднання різних стилів оповіді, пародіювання та обігрування класичних казкових мотивів (так, королева не запрошує на уродини тринадцяту чаклунку лише через те, що має сервіз на дванадцятьох персон) й красиві ілюстрації Гізель Поттер — усе це робить книжку привабливою для читачів різного віку. Особливо ж для тих, хто вже знайомий з казкою братів Грімм.

Принцеса Задавака

На відміну від принцеси з історії про про сплячого красеня, героїня книжки Бабетти Коул «Принцеса Задавака» (Princess Smartypants, 1995) не відчуває потреби у принцах. Мотоцикли, дракони

Принцеса Задавака не хотіла виходити заміж. Їй подобалося бути міс.
Та, оскільки вона була красивою й багатою, усі принци мріяли зробити її своєю місіс.

Під тиском батьків принцеса Задавака погоджується знайти чоловіка, але влаштовує для кандидатів такі випробування, пройти які під силу тільки їй самій. Один за одним принци потрапляють у пастки, аж поки не з’являється принц Плюскотун (Swashbuckle)….

Коли принц проходить усі випробування, принцеса Забіяка цілує його й несподівано для читачів він перетворюється на жабу.

Коли інші принци почули, що трапилося з принцем Плюскотуном, жоден з них не захотів одружуватися з принцесою Забіякою…
…Тож жила вона собі довго й щасливо.

Дотепно, іронічно й без зайвого моралізму Бабетта Коул разом зі своєю героїнею ламають стереотипи про принцес і переосмислюють традиційне «жили вони довго й щасливо».

Гіацинт: хочеш літати — літай

Остання книжка, про яку хочу розповісти, це написана американською дитячою письменницею Флоренс Перрі Хайд і намальована Лейном Смітом книжка «Принцеса Гіацинт (Неймовірна історія про дівчинку, яка літала)» (Princess Hyacinth (The Surprising Tale of a Girl Who Floated), 2009).

У принцеси Гіацинт була проблема. У всіх є проблеми, скажете ви. Але це була незвичайна проблема. Ні-ні, вона не виглядала незвичайно, це було не так. У неї було два ока, тоді ніс і рот — ви знаєте, звичайні речі у звичайній послідовності… Тож, що то була за проблема?

Використовуючи прості й зрозумілі символи, авторка показує наскільки обтяжливо бути принцесою. Усю історію побудовано навколо надзвичайної здатності маленької принцеси Гіацинт літати у повітрі. Аби дочка не здімалася у повітря, король і королева зашивають камінчики у її шкарпетки й змушують носити важку корону, яка заважає їй не тільки кружляти у повітрі, але й рухатися взагалі. Гіацинт дратує, що вона не може грати з іншими дітьми й вирішує скористатися своєю унікальною збідністю.

Авторка не намагється ні зруйнувати стереотипи, ні обіграти традиційні мотиви. Неймовірно поетично та красиво вона переконує читачів та читачок у тому, що важливо завжди бути собою.

Міра Київська

авторка