«Троє маленьких вовків» Євгеніоса Тривізаса

the three little wolves and the big bad pig, Eugene Trivizas. Helen Oxenbury, постмодерні дитячі книжки, книжки про вовків, постмодерна література, казки для дітей, гелен оксенбері, троє поросят, лихий вовк, хіппі, книжки про мир

Вовки, постмодерне перевдягання і пародіювання, чудові акварелі – «Троє маленьких вовків» улюбленого грецького письменника Євгеніоса Тривізаса, проілюстрована Хелен Оксенбері, поєднує все, що ми так любимо.

Троє маленьких вовків, білий, сірий і чорний, вирушають шукати своєї долі у світі та починають з того, чим славнозвісні троє поросят закінчили: вони зводять цегляний будинок. І жили б троє вовків у ньому довго і щасливо, якби не велике зле порося. Як ви, певно, здогадалися, воно дихало-дмухало, та не змогло зруйнувати будиночок. Тож порося принесло кувалду і розтрощило цегляні будинок, а вовкам довелося тікати, прихопивши з собою чайник, який ще не раз з’явиться на сторінках цієї книжки.

Тоді маленьким вовкам доводиться спорудити бетонну оселю та грати коли не у крокет, як минулого разу, то бодай у бадмінтон. Та порося, марно подихавши і подмухавши, притягло пневматичний дриль і рознесло вщент другий будиночок.
Взявшися до роботи втретє, трьом маленьким вовкам нарешті вдається спорудити направду безпечний будинок – з броньованих щитів, залізних ґрат і колючого дроту. Та порося, ритуально надихавшись і надмухавшись, заклало під будинок динаміт.

Усупереч казковим правилам, герої зводять ще один будинок: четверта оселя хіпі-вовків за всіма параметрами – найхиткіша, зроблена з гілок і квітів. Щойно невтомне порося вкотре взялося дихати і… вдихнуло аромат троянд та соняхів і зрозуміло, що більше не хоче бути поганим та злим. Отож на прикінцевих ілюстраціях ми бачимо як троє маленьких вовків мирно грають у м’яча та п’ють чай з уцілілого чайника разом із великим добрим поросям.

Тривізас переосмислює попередні версії – включно з класичною, диснеївською чи ще однією постмодерною історією Александра Т. Вовка.

«Троє маленьких вовків» у першу чергу – дотепна історія і одна з небагатьох пародій, які діти з поки що невеликим читацьким досвідом мають змогу відчитати, а отже і насолодитися нею. Та на додачу до цього, хай як наївно, Тривізас переосмислює попередні версії – включно з класичною, диснеївською чи ще однією постмодерною історією Александра Т. Вовка. У казці Тривізаса й Оксенбері зрештою вціліли всі, навіть порцеляновий чайник, і до того, що всі житимуть довго і щасливо, читача готують уже від самої обкладинки книжки.

А яка версія до вподоби вам?

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк
авторка, редакторка сайту Букмоль