Вовки, постмодерне перевдягання і пародіювання, чудові акварелі – «Троє маленьких вовків» улюбленого грецького письменника Євгеніоса Тривізаса, проілюстрована Хелен Оксенбері, поєднує все, що ми так любимо.

Троє маленьких вовків, білий, сірий і чорний, вирушають шукати своєї долі у світі та починають з того, чим славнозвісні троє поросят закінчили: вони зводять цегляний будинок. І жили б троє вовків у ньому довго і щасливо, якби не велике зле порося. Як ви, певно, здогадалися, воно дихало-дмухало, та не змогло зруйнувати будиночок. Тож порося принесло кувалду і розтрощило цегляні будинок, а вовкам довелося тікати, прихопивши з собою чайник, який ще не раз з’явиться на сторінках цієї книжки.

Тоді маленьким вовкам доводиться спорудити бетонну оселю та грати коли не у крокет, як минулого разу, то бодай у бадмінтон. Та порося, марно подихавши і подмухавши, притягло пневматичний дриль і рознесло вщент другий будиночок.

Взявшися до роботи втретє, трьом маленьким вовкам нарешті вдається спорудити направду безпечний будинок – з броньованих щитів, залізних ґрат і колючого дроту. Та порося, ритуально надихавшись і надмухавшись, заклало під будинок динаміт.

Усупереч казковим правилам, герої зводять ще один будинок: четверта оселя хіпі-вовків за всіма параметрами – найхиткіша, зроблена з гілок і квітів. Щойно невтомне порося вкотре взялося дихати і… вдихнуло аромат троянд та соняхів і зрозуміло, що більше не хоче бути поганим та злим. Отож на прикінцевих ілюстраціях ми бачимо як троє маленьких вовків мирно грають у м’яча та п’ють чай з уцілілого чайника разом із великим добрим поросям.

«Троє маленьких вовків» у першу чергу – дотепна історія і одна з небагатьох пародій, які діти з поки що невеликим читацьким досвідом мають змогу відчитати, а отже і насолодитися нею. Та на додачу до цього, хай як наївно, Тривізас переосмислює попередні версії – включно з класичною, диснеївською чи ще однією постмодерною історією Александра Т. Вовка. У казці Тривізаса й Оксенбері зрештою вціліли всі, навіть порцеляновий чайник, і до того, що всі житимуть довго і щасливо, читача готують уже від самої обкладинки книжки.

А яка версія до вподоби вам?

Ліза Гречанюк

авторка