«Вбити пересмішника» в рожевих окулярах

Убити пересмішника,Вбити пересмішника,Гарпер Лі,рецензія,дорослішання,толерантність,дорослішання,To Kill a Mockingbird,Harper Lee,підліткова література, що читати підліткам

Дитинство – це час, коли ми не знімаючи носимо рожеві окуляри, що на нас одягнули батьки. Так само, як і Джин-Луїза Фінч, на прізвисько Всевидько, з вигаданого міста Мейкомб у штаті Алабама.

Родина Фінчей – шестирічне бунтівне дівчисько Всевидько, її тринадцятирічний брат Джим та їхній батько – відомий в місті адвокат Аттікус, спершу здається звичайною. Але глава цієї родини постійно тримає дітей під крилом, оберігаючи від небезпек, що чатують біля дверей його адвокатської контори. Тож, коли спостерігаєш за Джин-Луїзою та її не менш вигадливим та пустотливим братом, неодмінно зіштовхуєшся з бажанням утекти з-під цього крила, розправити тендітні дитячі плечі та подивитися в обличчя недитячим небезпекам.

Завдяки тому, що розповідь у книзі ведеться від першої особи, відчувається безпосередній контакт із героїнею. Є в романі такі ситуації, над якими, здавалося б, і дорослий втратив би контроль, але Всевидько спонукає замислитися: «Як я не здогадалася про це раніше?», адже героїня бачить всі проблеми значно простішими, ніж здається на перший погляд. Вона бачить світ по-дитячому простим, хоча й постійно намагається переконати усіх у протилежному. І ці її намагання викликають посмішку.

Всевидько ділиться з нами всім тим, чого іноді дуже не вистачає: божевільними ідеями й іграми, головна мета яких – отримувати задоволення і сміятися що є сили; дитячою жагою до свободи від навколишніх проблем; простими поглядами на складні речі.

Убити пересмішника,Вбити пересмішника,Гарпер Лі,рецензія,дорослішання,толерантність,дорослішання,To Kill a Mockingbird,Harper Lee,підліткова література, що читати підліткам

Кадр з однойменної екранізації режисера Роберта Маллігана, 1962

Але у романі подано не тільки веселі ігрища та ідилію дитинства. В ньому представлені й найгостріші проблеми людства, що актуальні й сьогодні. У ньому є несправедливість і жорстокість, неприйняття людей через розбіжності характерів та зовнішності, гноблення та підступність. Це все висвітлено в сюжетній лінії, що розповідає про адвокатську діяльність Аттікуса Фінча і показує нам картини засідань суду. Тут розкриваються інші образи: підступний Боб Юел, який підводить невинну людину до шибениці, його боягузлива дочка, жорстоке населення Мейкомба, яке виступило проти безвинного тільки через те, що він був іншої раси.
Дізнаючись про ці події від дітей, можна не приділити їм особливого значення, але підсвідомо від цих проблем та їхніх наслідків проймає дріж.

Найцікавіший образ – сам пересмішник, невинна птаха, – дивний сусід Фінчів Страхолюд Редлі, як його прозвали місцеві за його відлюдкуватість. Із самого початку книги він справляє неоднозначне враження, але його таємницю дуже хочеться розгадати і це стимулює гортати сторінки все швидше, поринаючи в атмосферу Америки 30-х років 20 століття, так неймовірно описану Гарпер Лі.

«Вбити пересмішника» вважають класикою американської літератури. Книга навіть отримала Пулітцерівську премію. Але зовсім не це стимулює її читати і перечитувати. Роман варто прочитати не тільки, щоби підтримувати свою репутацію у сучасному оточенні, але й щоби насолодитися проникливою історією, яка буде актуальною ще дуже довго.


Гарпер Лі. Вбити пересмішника / переклад з англійської Тетяни Некряч. – Київ:Країна Мрій, 2015. – 384 с.

Дарина Абрамова
Дарина Абрамова

авторка рубрики "Teen Review"