«Літак_в_небі»: об’ємний і плаский

літак в небі, тарас шило, видавництво круговерть, марія мегура, київ, книжки про школу

Наприкінці минулого року Тарас Шило і його сестра Марія Магура презентували своє незалежне видавництво «Круговерть» і перші дві видрукувані книги – «Літак в небі» та «Бузькові вогники» — не менш сімейні, ніж саме видавництво. Обидві – про дорослішання у галицькій провінції. Перша – сучасна, написана Тарасом і проілюстрована Марією, друга – зібрана із оповідей їхньої бабусі про 50-60-ті роки минулого століття. Власні спогади та родинні історії молоді видавці не довіряють нікому – власноруч роблять дизайн і верстку книг, редагують їх, рекламують і продають.

Те, що «Літак в небі» зроблений з любов’ю, видно вже з обкладинки, сплетеної з наївних, продуманих до найменших дрібниць ілюстрацій до буденних особистих історій старшокласників, з якими читач має прожити всі перипетії навчання у гімназії невеликого міста Борислав. Її ж закінчив і автор книги, тож ця підліткова історія дорослішання просякнута дивовижною ностальгічною інтимністю, ніби запізнілий щоденник власного дитинства.

літак в небі, тарас шило, видавництво круговерть, марія мегура, київ, книжки про школу

Тарас Шило настільки заглибився у спогади про безтурботні школярські часи, що списав ними аж 343 сторінки. Такий обсяг – неабиякий виклик для будь-якого підлітка, а саме на таку вікову аудиторію розрахована книга. Тож не дивно, що історія охоплює майже два роки з життя персонажів і цілий калейдоскоп подій, які виринають нізвідки, наскакують одна на одну й раптово уриваються, не залишаючи по собі жодних наслідків. Забагато уваги у тексті приділено другорядним для героїв (та й для читачів) речам – виставленню підсумкових семестрових оцінок з переписуванням контрольних і випрошуванням додаткових балів у вчителів, способам підготовки до ЗНО, роздумам про булочки у їдальні. У книзі зібрано стільки дріб’язкових подій, ліричних описів місцевості й ностальгійних роздумів про минущість безтурботного дитинства, що по-справжньому цікавим конфліктам просто не вистачає місця. Зародки любовного трикутника, непримиримої ворожнечі, підступних заздрощів й романтичних стосунків на відстані автор безапеляційно ігнорує або ж перериває так і не розвинувши. Навіть єдину на увесь текст бійку він вирішив залишити «за кадром». Загалом, текст нагадує переказ якоїсь іншої книги, яку нам, на жаль, так і не вдалося прочитати.

Персонажі в історії теж не тішать. Герої «Літака в небі» пласкі й однобокі, причому, не йдеться про поділ на хороших і поганих, світлих і темних, всі вони – сірі й ніби законсервовані у безапеляційних авторських визначеннях – «мамусин синок», романтична і мрійлива дівчинка-художниця, самозакохана білявка, гопник або заучка. Бабусі тут постійно печуть булки, мами готують вечерю і дуже хвилюються перед від’їздом у відпустку, а тати – потай від мам приносять дітям глінтвейн, і всі дуже дивуються, коли «циган», – до речі, єдиний, хто тут розмовляє суржиком, — виявляється доволі чемним хлопцем. Але найгірше – це головні герої: спокійні, врівноважені, позитивні — «не заучки, але, звичайно, й не двієчники». Не встряють у халепи, не зраджують друзів, не збирають гроші на квиток до Італії, де живе кохана. Але найгірше, що протягом двох років життя вони взагалі не змінюються. У них і немає навіть найменшого шансу на це, адже автор просто не дає їм ні думати, ні відчувати. Замість того, щоб дозволити персонажам говорити за себе, Тарас Шило просто напряму переповідає читачам усі їхні думки, враження і почуття. Герої «Літака в небі» часто згадують твори Дж. Д. Селінджера, але автор їх навряд чи читав, бо, схоже, навіть не уявляє, як показати почуття персонажа через його поведінку. Задекларованість усіх душевних порухів героїв позбавляє читача можливості скласти власне враження про них і співпереживати Маркові, Насті та їхнім друзям, тож вони так і залишаються лише чорнильними малюнками на обкладинці.

Тарас Шило. Літак в небі  – Київ: Круговерть, 2015. – 343 с.

Юля Конопляна
Юля Конопляна

редакторка рубрики новин