Малий Тоніно у дорослому світі

Зненацька я прокинувся; серце у мене калатало, але я не бовся, бо й далі чув голос дідуся, який повторював: «Я тут, Тоніно, тут, з тобою».

Шестирічний Тоніно живе неподалік від своїх “міських” дідуся та бабуся, але хлопчик значно чутливіший до почувань і світобачення “сільських” дідуся Оттавіано і бабусі Теодолінди. Світ його родинних стосунків – мама-син-дідусь-невістка-свати-свекруха-тато-сестра – наповнений різноманітних емоцій та рівнів порозуміння. І попри те, що смерть – це одна з ключових тем повісті Анджели Нанетті “Мій дідусь був черешнею”, у тексті йдеться більше про дитячі страхи в доміш із нерозумінням дорослого світу.

Читаючи книжку, ніби розгадуєш логічну задачку хто, що, коли і з ким трапилося, ніби складаєш вціле пазл життєвої історії. Про вік хлопчика ми дізнаємося майже в середині тексту, а сповіщення про смерть бабусі авторка подає так заздалегідь і непомірно делікатно, ніби ми самі нашіптуємо цю правдиву істину хлопчаку. Чи не найчастіше причиною спогадів про дідуся і бабуся є природа:

… а я перебирався з гілки на гілку. В голові у мене звучав дідусів голос: «Думай, що ти-пташка… думай, що ти –кіт… думай, що дерево – твій приятель».

Дерево є животворчим символом життя та збереження традицій: воно росло разом з мамою, росте разом з хлоп’ям і тепер заразом із його сестричкою.мій дідусь був черешнею, анджела нанетті, видавництво старого лева, література про травматичний досвід, дитячі книжки про смерть, як пережити смерть, мой дедушка был вишней

Книжка Анджели Нанетті цілковито реалістична, однак доволі стереотипна з точки зору сімейних стосунків і гендерних питань. Бабуся Теодолінда, мама, крихітна Корінна – жіноча сторона світу малого Тоніно. Бабуся спокійна та емоційна, мама неспокійна та зайнята, а маленька сестричка виявляє зацікавлення до всього нового в її житті. Словами сина авторка осписує усі можливі емоцій його мами – від хвилювання за нього до розчарування в час розлучення з татом, та поміж тим її переживання за знищення черешні в селі. Що ж до чоловічого начала, то воно тут яскраво дідусеве з онуком і аж ніяк не таткове, бо він з’являється тут лише як друга сторона конфлікту з мамою. Дідусь навпаки є наставником та прикладом чоловічого виховання. Крізь призму дідусевих слів хлопча сприймає та починає розуміти життя. «Якщо слухати уважно і зосередитися, то можна побачити купу всякої всячини – так, ніби очі в тебе відкриті. А зараз послухай, як дихає черешня». Він дозволяє вилазити на дерево, приїздить щоразу на день народження та відвідує його у школі. Він сильний духом і впертий життєлюб. мій дідусь був черешнею, анджела нанетті, видавництво старого лева, література про травматичний досвід, дитячі книжки про смерть, як пережити смерть, мой дедушка был вишней

Книжка вперше вийшла українською у прекрасному перекладі Андрія Маслюха. Завдяки йому, цю книжку можна лексично «смакувати». Навіть добір образливих слів такий наповнений і не спаплюжений, що я відразу роблю помітки поруч із суто українськими словами: придуркуватий, упертюх. Та ще звороти, які хочеться запам’ятати – «впадала в зажуру», «зсунувся з глузду», «зчинився гамір», «звівши до неба очі».

Чуттєве та гармонійне ілюстрування Анастасії Стефурак (уже відомої роботою над книжкою-картинкою «Українські прислів’я», «Йорґен+Анна=Любов», «Невгамовна Кейті» і «Кейті у школі») надає книжці шарму та підлітково-авторського слова. Зображення не емоційні та графічні в деталях, однак спокійні, продумані та зрозумілі читачеві.    

Видання «Мій дідусь був черешнею» для дітей середнього шкільного віку. Я доповню для «спільного» читання, бо книжка потребує супровідної бесіди з підлітком. Попри відображену реалістичність іншої культури, попри те, що перше видання вийшло ще 1998 року, історія близька українському читачеві. Тим паче в час актуальної війни в України, коли багатьом дітям доводиться прийняти втрату рідних. Рядки «померти означає помандрувати на небо без літака і що там не місце ні гусям, ні дітям» допоможуть батькам порушити таку непросту тему смерті.

Класичний текст італійської літератури для дітей «Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті отримує від Букмолі 5 мольок.

Марія Удуд
Марія Удуд

авторка