Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько – незвичні герої у звичайному світі
«Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько» — дитяча повість-казка естонського письменника Ено Рауда. Письменник із малих літ був непересічною особистістю, він народився у родині відомого поета Марта Рауда, перші твори почав публікувати ще в дитячому віці під псевдонімом Ено Мохова Борода, який надалі став іменем для одного з його героїв. Популярність автору приніс цикл казок для дошкільнят про ляльку Сіпсік – вона і дотепер є одним із символів дитячої літератури Естонії.
Та найбільш відомі твори автора – це повісті-казки з циклу про Муфтика, Півчеревичка і Мохобородька. Їх можна зарахувати до еко-літератури, адже через героїв автор звертається до досить рідкісних для дитячої літератури тем екології, біологічної рівноваги у природі. Ено Рауд захопливо і переконливо пояснює юним читачам, до яких страшних наслідків може призвести порушення природного балансу. Є у книжках також й елементи фольклору: головні герої є різновидом гномів, наксітралями, які люблять жити в дикій природі, однак не цураються і людних місць. Автор стверджує, що наксітралі водяться переважно біля кіосків із морозивом.
Повний цикл, що складається із чотирьох книг, був написаний у період 1972–1982 рр. За першу книгу серії у 1974 році Ено Рауд був нагороджений Почесним дипломом міжнародної літературної премії імені Ганса Крістіана Андерсена. Українською «Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько» побачила світ у 1983 р. у видавництві «Веселка», а пізніші перевидання – у видавництві «Школа».
У книзі йдеться про пригоди трьох маленьких кумедних чоловічків, які одного чудового дня випадково зустрілися біля кіоску з морозивом і міцно потоваришували. У кожного з героїв повісті є свої цікаві особливості: Мохобородько має незвичайну бороду з м’якого оленячого моху, в якій ростуть червоні ягоди брусниці, та любить спати просто неба. Часто розмірковує на серйозні теми охорони природи, здоров’я, стосунків, є прихильником захисту навколишнього середовища і дбайливого ставлення до нього. Також вражає доброта Мохобородька та його любов до живої природи: стиглу брусницю зі своєї бороди він не виривав доки на збір ягід не давали офіційний дозвіл. А коли пташка, ховаючись від кішок, звила в його бороді гніздо і відклала яйця, Мохобородько терпляче чекав, коли ж з’являться пташенята. Насправді ж в образі Мохобородька втілено самого Ено Рауда: все, що говорив маленький вчений – це слова самого письменника, які він хотів передати дітям через своїх казкових персонажів.
Не менш колоритно змальовано Муфтика. Він не користується звичайним одягом і замість звичного нам вбрання носить велику м’яку муфту, яка застібається на блискавку, і з якої визирають тільки голова та ступні. Чоловічок має власний червоний автофургон і є справжнім автомобільним кочівником, романтиком і поетом. У нього також є песик на прізвисько «Комір», якому Муфтик надзвичайно симпатизує.
Півчеревичок же має легкий товариський характер і носить спеціальне взуття без носків: він любить вільно ворушити пальцями і робить це навіть уві сні. Він теж має свого улюбленця, але це не тваринка, а іграшкове мишеня.
Трійця дуже любить мандрувати, і їхнє головне бажання – побачити море і почути його шум. Ось так у маленьких чоловічків з’явилася велика мета, та якими шаленими не були мрії, допомогти втілити їх у життя можуть вірні друзі, поруч з якими ніщо не страшно.
Подорожуючи у невеликому Муфтиковому фургоні, друзі часто потрапляють у неймовірні пригоди. Спочатку чоловічкам вдається врятувати ціле місто від диких кішок, а згодом їм доводиться визволяти це ж місто від нашестя пацюків. Після цього друзі стають справжніми героями для вдячних мешканців, але надмірна увага не завжди приносить задоволення мандрівникам, а й іноді завдає складнощів. Так Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько довідалися, чого вартує велика слава: бути відомим та популярним не тільки приємно, але дуже відповідально, а деколи навіть обтяжливо.
Роботу перекладача Олександра Завгороднього можна назвати справжнім мистецтвом. Ено Рауд знав від українських колег, що переклади його книжок виконані зі справжнім літературним блиском, і дуже цим пишався. І справді, під час прочитання книги не полишає відчуття, що оригінал було написано українською мовою.
Книга Ено Рауда – про справжню дружбу, а стиль викладу й милі ілюстрації викликають усмішку. Хоча самі чоловічки і були маленького зросту, проте їхні вчинки заслуговують на звання великих та благородних, і, гадаю, що кожен, хто познайомиться із незвичайною трійцею, назавжди залишиться її прихильником.
Повість-казка естонського письменника про кумедні та захопливі пригоди трьох кмітливих друзів отримує 4 мольки
Марія Рідкоус
авторка
