Пітер Пен: магія, фантазія і сексизм

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

Букмоль вирішила започаткувати рубрику Пере/читування, у якій будемо аналізувати класику світового та українського дитліту з нових і, можливо, дещо несподіваних точок зору. Сьогодні у нашому об’єктиві повість «Пітер Пен» (Peter Pan in Kensington Gardens, 1906) шотландського письменника Джеймса Баррі.

Певна річ, що історію про хлопчика, який не хотів дорослішати, усі ви читали і навіть встигли побачити одну з численних екранізацій чи театральних постановок. Отож про неймовірно захопливий сюжет, цікаву ідею та глибину проблематики цієї повісті говорити не будемо. Натомість, зосередимося на особливостях зображення жіночих персонажів.

Першою нашу увагу привернула пані Дарлінг — мама Венді. Ця «надзвичайно красива, мрійлива, шляхетна жінка, із завжди загадково усміхненими вустами», безумовно, втілює у собі ідеалізований образ материнства. Але під ідеалізацією тут маю на увазі спрощеність, примітивність, обмеженість. Адже у Баррі ця ідеальна мати – це просто красива загадкова істота, яка піклується дітьми і завжди та в усьому слухається чоловіка. Дозволю собі процитувати розлогий пасаж, у якому автор знайомить читачів з родиною Дарлінгів:

Тато, пан Дарлінг, ось як завоював пані Дарлінг. Одного разу багато чоловіків, які були тоді ще хлопцями, враз усі як один закохалися в неї і вирішили одружитися з нею. Отож вони помчали до неї наввипередки освідчуватись та просити руки. Помчали всі, крім одного — пана Дарлінга. А він найняв візника й дістався до неї першим. Отак і дісталася вона йому…
[…] Пан Дарлінг частенько хвалився перед Венді, що її матуся не тільки кохає, а й поважає його. 

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

Звісно, що чоловіком, який так невигадливо її виграв, пані Дарлінг щиро захоплюється. Він же ж, на відміну від неї має класичну освіту і навіть знає латину! Та і вдома все залежить лише від нього, адже чоловік — це годувальник, а вона лише утвердження його влади і його абсолютна власність. Без нього «вони загинуть з голоду». Вона ж просто виконує хатню роботу й робить усе, аби чоловік відчував себе комфортно, тобто знав, що усі (навіть собака, яка теж, до речі, жіночої статі) його достатньо поважають.

Певно, жодна у світі нянька не була такою дбайливою, як Нена. Пан Дарлінг добре це тямив, проте подеколи закрадалася думка: а що про це думають сусіди? Адже він посідав високе службове становище і мусив зважати на свою репутацію.
Була ще одна причина, через яку його непокоїла Нена: йому здавалося, що вона недостатньо захоплюється ним.
— Та вона просто обожнює тебе, Джордже, повір мені! — запевняла його пані Дарлінг, підморгуючи дітям, аби ті дужче годили таткові.

Перейдемо до Венді. На відміну від двох наймолодших Дарлінгів, Джона та Майкла, які не сильно зважають на батька, Венді йому «завжди готова прислужитися». Адже, як і її мати, вона усього-на-всього Інша, пасивний у всіх відношеннях об’єкт, який достеменно знає, що приготувала для неї доля. Знає і те, що змінити цю долю неможливо.

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

Щоправда, «материнство» починається для Венді трохи раніше, коли із появою Пітера Пена брати Джон та Майкл перетворюються на її дітей, а Пітер Пен — на чоловіка, якому вона відтепер підпорядковується і чию владу утверджує:

— Поводьтеся з ним поштивіше, — товкмачила Венді своїм братам. — Що ми робитимемо, коли раптом він залишить нас?
— Повернемося додому! — впевнено мовив Майкл.
— А як же ми без нього знайдемо дорогу?

Як і тато Венді, Пітер Пен командир, годувальник, господар і мужній захисник. Без нього «життя на острові застигає, феї відсипаються, звірі займаються своїми звірятами, а червоношкірі влаштовують шестиденні бенкети…».

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

А ось і образ Пітера Пена у рекламі: Він вривається у кімнату вночі та просто викрадає свою майбутню-невизнану-дружину. Дуже «доросла» фантазія, чи не так?

Та найцікавішим виявляється те, що образ Пітерової жінки у казці розподіляють між собою кілька персонажів: Венді, фея Дзинька, принцеса Тигрова Лілея, а також русалки. Маємо щось на кшталт мусульманського гарему, в якому кожна має належати тільки Пітеру (а не Капітанові Гакові, чи комусь іншому), кожна повинна виконувати чітко визначені функції.

Венді для Пітера Пена – це перш за все мати і служниця. Вона «любить спокійно посидіти, що-небудь залатати і поцерувати, коли всі хлопчики дрімають», вона розповідає казки і утверджує авторитет Пітера, як головного серед інших хлопчаків:

Джон теж трусив рукою.
— Що ти хотів, Джоне?
— А можна я сяду на Пітерів стілець, його ж все одно зараз немає?
— На татів стілець? — обурено перепитала Венді. — Звичайно, не можна, Джоне!

Але окрім ролі матері-господарки Венді не виконує інших функцій дружини. Біля неї Пітер забуває про свою гордість і, як сказала б Симона де Бовуар, «підкоряється її добродушній могутності, бо знає: і в цій покорі лишається володарем він». Венді – це втілення добра, синонім справжнього чистого святого материнства. Можливо саме тому автор майже не говорить про її тіло. Проте із неабияким задоволенням вдається до описів Дзиньки:

Одначе це було не звичайне світло, воно блискотіло тільки тоді, коли рухалося, та коли зупинялося перепочити, то можна було помітити, що це зовсім і не світлячок, а малесенька юна фея — завбільшки як дитяча долонька. Цю дівчинку звали Дзинькою. Фея була вбрана в сукенку з сухого листочка, зшиту так майстерно, що вона чарівно окреслювала її тендітну фігурку.

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

[…] Її апартаменти відокремлювала від хлопчачої кімнати сяка-така завіска, яку соромлива Дзинька щільно затуляла, коли переодягалася. Жодна жінка в світі, певно, не мала таких апартаментів: її канапа була по-королівському вишукана, з вирізьбленими ніжками; дзеркало — від Кота в чоботях (будь-який торговець меблів заприсягся б, що таких лишилося тільки три); умивальник мав форму вареничка, та й усе було чарівно-вишукане: і килими, і світильник, що осявав усю її резиденцію. Треба сказати, Дзинька вельми зневажала велику хлопчачу кімнату, а її надзвичайно ошатна квартирка мала такий вигляд, наче завжди гнула кирпу.

Дзинька – це втілення містичного, джерело зла і бажання. Вона володіє магією, що робить її найсильнішою істотою, яка може поставити авторитет Пітера Пена під питання. Але переможена Дзинька – це лише інструмент у руках Пітера. І, хоч Пітер до своєї феї ставиться доволі зверхньо, Дзинька не облишає надії стати його єдиною, хоч і страждає від ревнощів.

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

Не втримується перед Пітером і дикунка Тигрова Лілея: «гордовита, струнка — справжня принцеса», «найпрекрасніша лісова царівна, перлина малечі-крутечі, часом грайлива, деколи сувора, а іноді запальна». «Їй часто доводиться відбиватися сокирою від вельми настирливих женихів», але Пітеру вона пропонує своє вірне служіння й тим самим спонукає замислитися над своєю роллю Венді:

— Чуєш, Пітере, а як ти до мене ставишся?
— Як рідний син, Венді!
— Я так і знала! — закопилила губку Венді й сіла в найдальшому закапелку.
— Якась ти смішна, — здивувався Пітер. — І Тигрова Лілея така сама. Вона теж хоче кимось мені бути, тільки не мамою.
— Авжеж, що не мамою, — крижаним тоном мовила Венді. Тепер зрозуміло, чому вона недолюблювала індіанців.

Peter Pan, пітер пен, екранізація 2003, дзинька, дінь-дінь, екранізація, фемінізм, сексизм у дитячих книжках

Визнають авторитет Пітера і хтонічні русалки.

Так само русалки ставилися й до хлопців, окрім, звичайно, Пітера, який міг цілісінькими годинами базікати з ними про те, про се, а коли якась русалка починала викаблучуватись, він, не церемонячись, сідав їй на хвіст.

Та і як же ж тут не визнавати, коли тільки він може врятувати Венді і принцесу-дикунку від піратів, тільки він може оживити Дзиньку… І, попри те, що сам Пітер, робить вигляд, ніби нічого не розуміє (він же ж маленький хлопчик!), його прагнення бути таким собі мачо, перед яким схиляються і про якого мріють як жінки, так і чоловіки, приховати складно. Утім, висновки після усього написаного пропоную робити самостійно.

Усі цитати за виданням:
Дж. М. Баррі. Пітер Пен /Пер. з англ. Н.Косенко. – Харків: ШКОЛА, 2010

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль