«Монстри існують. Чи ні?»

Цю книжку-картинку з само-суперечливою назвою інакше можна схарактеризувати як коротку енциклопедію монстрів. Просвітлений оповідач, який на відміну від своєї старшої сестри, пречудово знає, що монстри існують, розповідає і показує читачам, де вони існують, що їдять і чим відрізняються поміж собою. Дотепна документальність і спів-гра ілюстрацій та тонких смужок тексту роблять цю книжку німкені Мануели Ольтен надзвичайно спокусливою для всіх шанувальників монстрів.

Та симпатії набік, показуючи сторінка за сторінкою найрізноманітніших створінь, історія зрештою приводить читача до останньої розгортки, де всіх персонажів намальовано разом: малих і великих, слизьких, скрадливих і галасливих. І кожен зображений обличчям до когось іншого, кожен знайшов собі пару чи друга: балакучий – сонного монстра, похмурий – веселого. Скажете, занадто політкоректна картина світу? Можливо. Та ми вкотре ідеалістично звертаємося до дитячої книжки про емпатію, переконані, що унаочнення розмаїтості світу, прийняття й усвідомлення того, що кожна з істот довкола нас має власну зовнішність, характер, а також точку зору і погляди здатні принести більше користі, ніж їхня протилежність.

Manuela Olten, «Monster finns faktiskt! Eller?», översattning av Dorothea Hygrell, Bokförlaget Opal AB, 2012.

Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль