«140 децибелів тиші» — прорив для української літератури?

140 децибелів тиші, Бачинський Андрій, Бочко Андрій, Дитяча книга року ВВС, майже дорослі, що читати підліткам, підліткова література, тінейджери, книжки про особливих дітей, проблеми зі слухом

Нещодавно мені до рук потрапила доволі симпатична книга. Вона вийшла з-під пера івано-франківського автора Андрія Бачинського. Книжка мала назву «140 децибелів тиші» (що вже трохи натякало на сюжет, котрий мав чекати на мене попереду) та була видана «Видавництвом Старого Лева», що одразу викликало хороші сподівання, оскільки «ВСЛ», як відомо, поганої книги не видасть. Але це ще варто було перевірити…

З найперших рядків, Андрію Бачинському вдається настільки сильно зацікавити читача, що той не випустить книжку з рук, доки розділ не буде прочитаний повністю.
Сам же твір починається з того, як головний герой – підліток на ім’я Сергій Петрина – дрімає на задньому сидінні татового авто. Окрім них у машині мама Сергія та його молодша сестра Іринка. Зі слів тата, можна зрозуміти, що вони знаходяться на переїзді та чекають поки проїде потяг. Нічого не віщує біди, але раптово щось іде не так, автомобіль враз струшує  і виявляється, що цей довгоочікуваний поїзд мчить прямо на них! Іскри, скрегіт… Пітьма…

Саме цей епізод є визначальним у всій історії — через аварію хлопчина втрачає слух і можливість говорити. Тут ми й дізнаємося чому книга має назву «140 децибелів тиші» — як відомо, тиск понад 140 дБ викликає розрив барабанних перетинок, що позбавляє людину слуху. Попри це, Сергій ще й залишається сиротою – лише йому єдиному вдалося вижити у тому нещасному випадку. Після реабілітації у лікарні, він потрапляє до школи-інтернату для глухонімих, де йому доведеться багато чому навчитися, нажити собі друзів і навіть ворогів…

Повість Андрія Бачинського піднімає різні питання про людей з фізичними вадами та дискримінацію, з якою вони часто зіштовхуються. Історія намагається відкрити читачеві очі, переконати у тому, що проблема дійсно існує і потребує нашої уваги. Головна ідея книги полягає в тому, що люди з особливими потребами, зокрема позбавлені можливості чути та говорити, є такими ж людьми, як усі інші, та заслуговують на рівні права. Водночас, попри таку серйозну тему, в книжці зустрічається й гумор, створений для того, щоб трохи розбавити притаманну «140 децибелам тиші» сумну атмосферу.

Проте, не зважаючи на переваги, без, хоч і незначних, але все ж таки недоліків, в книзі не обійшлося. Характер головного героя не виражений так яскраво, як хотілося б, через що Сергієві спочатку складно співчувати. Також інколи вчинки персонажів здаються дещо невиваженими, тому важко уявити, що взагалі спонукало їх на деякі дії.
Однак, книга легко читається і є дуже гарним приводом для роздумів. З цього можна визначити, що нагороду «Книга року-2015 за версією BBC-Україна» «140 децибелів тиші» отримала цілком собі заслужено.

Як підсумок: історія справді непогана, хоча місцями трішки надумана й нереалістична. «140 децибелів тиші» — натхнення розповідь, після прочитання якої хочеться кинути усе й бігти вершити добрі справи.


Андрій Бачинський 140 децибелів тиші /Андрій Бачинський . — Львів : «Видавництво Старого Лева», 2016. — 128 с.

Діонісій Виноградов
Діонісій Виноградов

автор рубрики "Teen Review"