Бестселери бувають різні. Бувають такі, що приносять задоволення, але одразу ж забуваються. Бувають такі, що розчаровують ще з перших сторінок і залишаються непрочитаними. А бувають такі, як «Поклик монстра», які не просто прочитуюються, а переживаються і стають одним із шматочків власного досвіду читача. Досвіду травматичного, але просто необхідного для того, аби дорослішати, аби вміти відчувати життя.

«Поклик монстра»(«A Monster Calls») — це роман написаний Патріком Нессом за «оригінальною ідеєю» Шівон Дауд (відомою дитячою письменницею, яка померла від раку) та проілюстрований Джимом Кеєм. Два роки тому він приніс своїм творцям найпрестижніші британські нагороди — Медаль Карнегі та Медаль Грінуей і став одним із найпопулярніших дитячих романів у «туманному Альбіоні», але, насправді, назвати його суто “дитячим” доволі складно, адже покладена в основу роману історія – це така ж холодна та похмура, як і чорно-білі ілюстрації Кея, історія про тринадцятирічного хлопчика Конора, який живе з хворою на рак мамою.

«Монстр, подумав Конор. Справжній, справжнісінький монстр. У реальному, явному житті. Не уві сні, а тут, у його вікні».

Ілюстрації Джима Кея до роману «A Monster Calls» змушують відчувати, ніби монстр стоїть поруч з тобою

Перш за все, історія Конора – це історія про страх. Як і бестселери, страх буває різним. Є страх «звичайний», який з’являється, коли здається, ніби в темряві кімнати ховаються чудовська, а за дверима причаївся злодій. Такий страх змушує сердце важко калатати і піднімає волосся дибки, але це страх, якому Конор навчився дивитись просто у вічі. І, коли однієї ночі із великого дерева за його вікном раптом виростає «справжній, справжнісінький монстр», він не лякається. Він не просто не лякається, а навіть відчуває розчарування, позаяк розуміє, що це зовсім “не той монстр, якого він очікував побачити», позаяк знає, що буває й інший страх.

Буває такий страх, якому байдуже, хлопчик ти, чи дівчинка, байдуже скільки тобі років, як ти навчаєшся у школі і скільки в тебе друзів. Страх, який робить тебе самотнім і розгубленим, безпомічним та страшенно на себе злим. Такий страх змушує Конора мовчати і щоразу ще дужче закриватись у собі. Конор прагне бути неведимкою, бо просто не може прийняти допомогу, ні від єдиної (вже колишньої) подруги Лілі, ні від рідної бабусі та батька. Проте, залишатись наодинці зі своїми страхами він теж не може, тому на поміч хлопчику приходить той самий “справжній, справжнісінький” монстр.  Фантастичний монстр Конора інколи значно реальніший за його однокласників, або бабусю. Він такий же справжній та старезний, як і тис, з якого він щоразу «виростає». Розповідаючи хлопчику історії, монстр єдиний насправді допомагає  розібратись у собі та в своїх страхах і дістатись до простої істини. Якої? Дізнатись можна лише переживши цю історію разом з Конором.

Лише спілкуючись зі своїми страхами можна навчитись з ними жити

Ілюстрації до роману Джим Кей створював у той час, коли його мамі також поставили діагноз рак

«A Monster Calls» виданий російським видавництвом «РИПОЛ Классик» у 2012 році під назвою «Голос монстра»

Поки в Україні книжку ще не перекладали й не видавали, а оригінальне видання знайти доволі складно,  трошечки зазирнути у світ Конора можна завдяки чудовому трейлеру від видавництва Walker A Monster Calls by Patrick Ness — book trailer 

Як і багато інших книжок про страх, читати «Поклик монстра» складно, але ще складніше його переоцінити, тому від «Букмолі» книга отримує 5 мольок

Ness, Patrick. A Monster Calls: Inspired by an idea from Siobhan Dowd and illustrated by Jim. London: Walker Books, 2011. Print (hardcover). 214 pp (first edition)