Чи намагалися ви коли-небудь уявити легенду про Ноїв ковчег? Хижі й травоїдні ссавці, птахи, комахи, плазуни й інші абсолютно несумісні створіння на одному кораблі — подібна ситація просто створена для того, аби живити фантазію та викликати у малих чомучок море запитань. Як вони усі там вміщуються? Чим харчуються? Як розважаються? Чи в кожного є пара? А чи не взяв хтось із пасажирів з собою «зайвого» родича чи друга?
На усі ці питання спробував відповісти німецький драматург Ульріх Хуб, який не тільки не стримував фантазії уявляючи пасажирів Ноєвого ковчегу, але й дозволив собі трохи «поекспериментувати» з сюжетом та персонажами.
Вісім років тому Хуб відгукнувся на пропозицію видавництва написати сценарій для дитячого театру на релігійну тематику і створив п’єсу «Біля ковчега о восьмій» (An der Arche um acht, 2006) — історію про всесвітній потоп, Ноїв ковчег та пінгвінів. І хоча тексти «на замовлення», особливо дитячі (та ще й на релігійну тематику!), дуже рідко бувають вдалими, п’єса у Хуба вийшла така пречудова, що була одразу ж відзначена двома нагородами, а вже за рік з’явилася у вигляді невеликої повісті з кумедними ілюстраціями Йорга Мюле. На сьогодні, книжку «Біля ковчега о восьмій» читають у багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, з оригінальними ілюстраціями та в перекладі Володимира Чайковського (видавництво «Час майстрів», 2013).

Перш за все, «Біля ковчега о восьмій» — це іронічна, дотепна і водночас зворушлива книжка про дружбу, чесність та справжню любов. Драматургічне минуле повісті дається взнаки. Увесь текст є майже суцільним полілогом, який змушує читачів гарненько посміятися і водночас спонукає замислитись над складними філософськими питаннями. В основі сюжету — невелика пригода трьох надзвичайно схожих, але зовсім різних пінгвінів, які розмірковують про Бога, відповідальність за власні вчинки, пінгвінячу сутність і неосяжні крижані простори. Це кумедне пташине тріо із задоволенням усе своє життя сперечалося, сварилося, мирилося та копало одне одного, якби не всесвітній потоп і шанс врятуватися на Ноєвому ковчезі. Щоправда, цілком легально, тобто на запрошення товстої голубки (офіційної представниці Ноя), зробити це вдасться лише двом, тоді як доля третього пінгвіна повністю залежатиме від морального вибору друзів.

Великою мірою, «Біля ковчега о восьмій» є прекрасним зразком поєднання у дитячій книжці літератури розважальної та філософської. Тут є усе необхідне для того, аби захопити увагу дитини: і чудові інтриги, і справді смішні жарти, і неочікувані повороти сюжету, і яскраві ілюстрації. Водночас, подорож на Ноєвому ковчезі - це, як зазначила голубка «рятувальна акція, а не розважальний круїз!»(29), і для пінгвінів у чудернацьких шапочках вона стає справжнісінькою пригодою, протягом якої у них виникає чимало підстав замислитися над сутністю та вчинками не лише Божими, але й власними.
При цьому, однією з переваг повісті «Біля ковчега о восьмій» є те, що, на відміну від багатьох книг подібної тематики, вона не намагається переконати читачів у сталих істинах. Дуже зрозумілою для дитини мовою автор  ставить важливі питання, відповіді на які кожен знайде самостійно, байдуже, сьогодні чи завтра, у розмові з дорослими чи під час спілкуючись з іншими дітьми. Єдине, у що змушує беззаперечно повірити книжка Ульріха Хуба, так це у цінність дружби, задля якої ризикують місцем на рятівному ковчезі, і  любові, яка не знає ніяких обмежень — ні «расових», ні гендерних (і байдуже, що там твердять гримучі змії).

Наостанок, хочеться додати кілька слів стосовно українського видання. Попри цілком вдалий переклад та збережені оригінальні ілюстрації, обкладинка книги розчаровує і стає ложкою у діжці меду.

Як і у випадку з серією «Жили собі тролі» Сіссель Бее та Петера Мадсена, хтось вирішив «вдосконалити» оригінальну обкладинку книжки Ульріха Хуба. Від палітурки німецького видання «Біля ковчегу о восьмій» українська відрізняється насиченими кольорами, покривленим текстом і — що найстрашніше! — недоречною інтерпретацією. На майбутнє хочеться порадити видавцям втримуватися від подібних витівок, позаяк тлумачення змісту на обкладинках книжок, особливо не дуже вдалі, не тільки звужують зміст тексту, але й відлякують потенційних покупців.

Незважаючи на такі прикрощі, «Букмоль» радить книжку до прочитання і оцінює не-дидактичну філософію та хороше почуття гумору у 5 мольок