Усі діти чогось бояться. Хтось боїться темряви, хтось висоти, хтось мишей та павучків, а хтось, здається, не боїться нічого. Таким безстрашним «хтось» і є Макс – герой  дитячої книжки американського письменника-ілюстратора Моріса Сендака «Де  живуть диковиська» (Where the Wild Things are).

Сюжет, який повноцінно розгортається лише завдяки фантастичним ілюстраціям автора, для дитячої книжки просто ідеальний. Книга розповідає про подорож (чи, радше, втечу) маленького Макса до уявного острова з химерними чудовиськами, на якому безстрашний хлопчик стає справжнісіньким королем – хіба ж можна у дитинстві не мріяти про своє королівство? Приваблює у цій історії і динаміка, з якою розгортаються події, і цілком виправданий лаконізм, і, звісно ж, самі ілюстрації, здатні будь-кого спокусити до диких танців та шаленого тарараму.

Дивовижні чудовиська Моріса Сендака

Попри те, що в Україні про книгу «Де  живуть диковиська» знають переважно завдяки голлівудському фільмові, у світі вона вже давно є однієї з найпопулярніших книжок- картинок (“story&picture book”), яка за п’ятдесят років свого існування очолила канон дитячої літератури США і отримала чимало нагород, зокрема й Медаль Кальдекотта (Caldecott Medal)1964 року.  

Утім, всесвітнього визнання ця маленька книжечка досягнула не одразу, і, коли у 1963 році вона  вперше вийшла у видавництві «Harper & Row», критики просто накинулись на автора з тоннами нарікань. «Надто похмуро!» — говорили одні, «Не повчально!» — голосили інші. Та поки  «експерти» таврували книгу «непридатною» для читання, діти встигли її полюбити, а хіба може бути краща оцінка для дитячої книжки за визнання маленькими читачами з усього світу?

«Що ж у ній такого особливого, — спитаєте ви, — адже уся книга «Де  живуть диковиська» – це лишень 338 слів і з десяток малюнків?». Мені ж здається, що справа тут у тому, що історія маленького Макса – це не просто розповідь про вигаданих чудовиськ, що живуть в уявному лісі дитячої кімнати. Це доволі вдала спроба зазирнути у внутрішній світ кожного розбишаки, який полюбляє пустувати, бешкетувати, і робити різні капості.

«That very night in Max’s room a forest grew…»

Так-так, усі звикли думати, що головні персонажі дитячих книжок повинні бути ідеальними. При цьому, ми чомусь забуваємо, що у реальному світі «героїв» таких не існує, а постійно читати про них у книжках не дуже вже й цікаво. Тому,  саме таких далеко не найслухняніших героїв, як Макс, дитячій літературі не вистачало. Я переконана, що кожен маленький читач зможе у цій історії побачити себе – часом дуже навіть капосного «диковиська», здатного з пересердя наговорити грубощів рідним і втекти від них до свого власного королівства.

«And Max the king of all wild things was lonely and wanted to be where someone loved him best of all…»

І, хоч книжка-картинка Моріса Сендака створена, у першу чергу, для дітей, не зайвою вона буде батькам, які прагнуть зрозуміти своїх маленьких бешкетників. Адже попри те, що такі «дикі штучки» можуть без краплі страху дивитись у бентежні жовті очі чудовиськ, як і будь-хто інший, вони найбільше потребують, аби їх любили понад усе у світі.

З радістю ставимо справжній історії про несправжній острів усі 5 мольок

Приємного читання!Sendak, Maurice. Where the Wild Things Are. New York: Harper and Row, 1963. Print.