Майже всі ми чогось боїмося. Хтось боїться темряви, хтось висоти, хтось мишей та павучків, хтось маленьких приміщень, а хтось – людей. Утім, існують і ті, хто, на перший погляд, не бояться нічого. Таким безстрашним «хтось» і є Макс – головний герой дитячої книжки американського письменника й ілюстратора Моріса Сендака «Де живуть диковиська» (Where the Wild Things are / Там, де водяться диковиська*).

Хіба ж можна, бодай у дитинстві, не мріяти про своє королівство? Хіба ж можна не мріяти вирушити у захопливу подорож не залишаючи свіоєї кімнати?

Сюжет “Диковиськ”, який повноцінно розгортається лише завдяки фантастичним ілюстраціям самого Сендака, для дитячої книжки просто ідеальний. Книга розповідає про подорож або, радше, втечу маленького Макса до уявного острова з химерними чудовиськами, на якому він – безстрашний хлопчик у костюмі вовка – стає справжнісіньким королем. Хіба ж можна, бодай у дитинстві, не мріяти про своє королівство? Хіба ж можна не мріяти вирушити у захопливу подорож не залишаючи свіоєї кімнати?
Приваблює у цій історії і динаміка, з якою розгортаються події, і лаконізм, завдяки якому книжка значно поетичніша й глибша, ніж будь-яка фантастична повість для дітей, і, звісно ж, вишукані малюнки, що буквально спокушають до диких танців та шаленого рейваху.

Того ж вечора у Максовій кімнаті почав рости ліс –
і ріс –
і далі ріс, аж поки стелю заплели повзучі рослини,
а стіни перетворилися на цілий широкий світ,

Попри те, що в Україні про книгу «Де  живуть диковиська» знають переважно з голлівудської стрічки, у світі вона вже давно є однієї з найпопулярніших книжок-картинок, яка за п’ятдесят років свого існування очолила канон дитячої літератури США і отримала безліч нагород, зокрема й Медаль Кальдекотта 1964 року.

…хіба може бути краща оцінка для дитячої книжки за визнання читачами з усього світу?

Утім, всесвітнє визнання ця маленька книжечка здобула не одразу, і, коли у 1963 році її вперше опублікували у видавництві «Harper&Row», критики просто накинулись на автора з тоннами нарікань. «Надто похмуро!» – говорили одні, «Не повчально!» – голосили інші. Та поки «експерти» таврували книгу «непридатною» для читання, діти встигли її полюбити. А хіба може бути краща оцінка для дитячої книжки за визнання читачами з усього світу?

«Що ж у ній такого особливого?», – неодмінно запитаєте ви, адже уся книжка «Де  живуть диковиська» – це лишень 338 слів і з десяток малюнків. Мені ж здається, що справа тут у тому, що історія маленького Макса є чимось значно більшим, за розповідь про вигаданих чудовиськ, що живуть в уявному лісі дитячої кімнати.
По-перше, книжка-картинка Сендака актуалізувала у дитячій літературі справжню дитину – переодягненого в костюм вовка розбишаку, а не малого “янголятка”. Так-так, усі звикли думати, що головні персонажі дитячих книжок повинні бути ідеальними. При цьому, ми чомусь забуваємо, що у реальному світі «героїв» таких не існує, а постійно читати про них у книжках не дуже вже й цікаво. Тому саме таких не найслухняніших героїв, як Макс, дитячій літературі не вистачало.

Важко не помітити, наскільки майстерно й тонко Сендаку вдалося відтворити наші глибинні страхи та бажання. Важко не побачити у цій історії себе – часом дуже навіть капосного «диковиська», здатного з пересердя наговорити грубощів рідним і втекти від них до свого власного королівства.

По-друге, це дуже продумана та закінчена робота – справжнє мистецтво слова й образу, що існує й спілкується зі своїми читачами-глядачами на різних рівнях: естетичному, психологічному, філософському тощо. Мистецтво, що дарує насолоду і водночас спонукає думати й рефлексувати.
По-третє, це напрочуд удала спроба зазирнути у внутрішній світ кожного з нас, не лише розбишак, які полюбляють пустувати, бешкетувати, викидати коники й робити різні капості. Погодьтеся, важко не помітити, наскільки майстерно й тонко Сендаку вдалося відтворити наші глибинні страхи та бажання. Важко не побачити у цій історії себе – часом дуже навіть капосного «диковиська», здатного з пересердя наговорити грубощів рідним і втекти від них до свого власного королівства.

І Максу, королю усіх диковиськ, стало самотньо і захотілося туди,
де його люблять понад усе на світі.

І, хоч книжка-картинка Моріса Сендака створена, у першу чергу, для дітей, не зайвою вона буде і просто дорослим, які хочуть насолодитися справжнім мистецтвом, і, особливо, батькам, що прагнуть зрозуміти своїх маленьких бешкетників. Адже попри те, що такі «диковиська» можуть без краплі страху дивитись у бентежні жовті очі чудовиськ, як і будь-хто інший, вони найбільше потребують, аби їх любили понад усе у світі.

Maurice Sendak Where the Wild Things Are / text and illustrations by Maurice Sendak. – New York: Harper and Row, 1963

* Книжка-картинка Моріса Сендака “Where The Wild Things Are” з’явилася в українському перекладі під назвою “Там, де водяться диковиська”, Читаріум, 2017.