Твої повіки важчають, або Радикальні «сонні» книжки

Часом, коли дитина ніяк не вкладеться спати, батьки зважуються на дещо радикальні заходи. Один із найвідоміших прикладів — пародійна книжка «Go the Fuck to Sleep», чудово прочитана актором Семюелом Л. Джексоном, яка свого часу наробила галасу у Сполучених Штатах. Та вона все-таки орієнтована на дорослу аудиторію, найперше – батьків. Книжка, про яку йтиметься у цій статті так само призначена стражденним батькам, які втратили надію будь-коли виспатися, але для читання вголос дітям.

Геть нещодавно, зокрема у Швеції, книжка «Кролик, який хоче заснути – новий спосіб вкладати дітей спати» Карла-Юхана Форссена Ерліна наробила чималого, та здебільшого позитивного, розголосу. Вдячні батьки викладають у соцмережі фотографії книжки на тлі сонних дітей; книжку вже переклали кількома європейськими мовами.

По щирості, якби я не знала, що саме ця неприглядна книжечка у м’якій палітурці з доволі аматорськими ілюстраціями наробила набула такої популярності, я ніколи не взяла б її до рук. Простіше кажучи, естетичною вартістю «Кролик» Ерліна не вражає.

Автор стверджує, що історія про Кролика Роджера (чи Каллє в оригінальній шведській версії), який розпитує інших тварин, як йому нарешті вкластися спати, допоможе будь-якій дитині розслабитися після активного дня. В інструкціях до читання книжки Ерлін навіть зазначає чи-то жартома, чи-то цілком серйозно, що він не радить читати книжку поряд із водіями будь-яких транспортних засобів, й автор із видавцем не нестимуть відповідальності за наслідки читання, «навіть якщо книжка геть не шкідлива».

Ерлін, психолог за освітою і спеціаліст із НЛП за власним твердженням, пише, що «Кролика» засновано на потужних психологічних методиках розслаблення і написано спеціально сконструйованими реченнями і ретельно дібраними словами (на відміну від художньої літератури, ймовірно). Деякі фрази у книжці виділено жирним шрифтом (переважно «sleep, now»), які читач має виділити інтонаційно, інші – курсивом, отже їх треба прочитати повільніше.

На перший погляд історія звертається безпосередньо до дитини – тут навіть є спеціально виділені місця, де читач має вставити «[ім’я]» дитини. Та насправді звертається книжка до дорослого – «через голову» дитини-читача, – що аж ніяк не додає їй привабливості.

Що насправді присипляє у «Кролику», то це те, наскільки історія Ерліна нудна – на десяти сторінках дуже повільно майже нічого не відбувається. Лише відчутно навіть непосвяченим, як нав’язливо автор намагається заколисати читача. Стиль його письма не надто відрізняється від анекдотичних методів гіпнозу: Сова, Heavy-Eyed Owl, буквально втовкмачує Кроликові, що «повіки важчають» і він засинає.

«Небезпечних технік НЛП» у цій книжці я не спостерегла. Натомість є спроба маніпулювати дитиною-читачем, що не робить книжку привабливою, принаймні у моїх очах. Утім, складно ігнорувати чималу кількість щирих вдячних відгуків, які викладають батьки у блогах і соцмережах, кажучи, що книжка допомогла їм вкласти до сну навіть гіперактивних дітей або дітей, що страждають на безсоння.

А ви як гадаєте? Чи хотіли/наважилися б прочитати щось схоже своїй дитині на ніч?

Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль