Спочатку була бомба: норвезька дитяча література після теракту 22/07/11

дитяча література про тероризм, як розповісти дітям про тероризм, брейвік, Давним-давно було собі літо, Det var en gang en sommer

Від 22 липня 2011 норвежці лічать початок «нової Норвегії» – від вибуху в урядовому кварталі Осло та розстрілу молодіжного табору на острові Утоя, які здійснив Андерс Брейвік. Відтоді бере відлік дитяча й підліткова література, присвячена цим подіям, про яку на квітневій конференції «Дитина та книга 2014» у Національному університеті Афін розповіла норвезька літературознавець Осе Марі Омундсен (Åse Marie Ommundsen). «Букмоль» вибрала з доповіді пані Омундсен і норвезького досвіду подолання колективної травми декілька ключових тез.

Найпершими на події 22 липня зреагували, безумовно, ЗМІ: наступного ж дня – інтернет-ресурс для дітей «Супер-новини» та, трохи згодом, традиційний паперовий – дитячий додаток до найбільшої норвезької газети «Афтенпостен-молодша». У п’ятницю стався вибух – у вівторок, так само, як і щотижня, школярі, могли прочитати свіжу «Афтенпостен», справді популярну серед цільової аудиторії.

Брейвік в одному з оповідань – це «хлопчик, якій не вмів гратися», скоріше нещасний, аніж сильний і страшний.

Маленькі статті в обох ресурсах, мали дві великі мети: пояснити та заспокоїти. «Супер-новини» розмістили низку матеріалів, з-поміж них – відео з заголовком «Непокоїшся, що сталося?», які пояснювали хронологію подій і припускали, чому вони могли відбутися. А також надавали контакти тих, із ким можна поговорити, наприклад, «дитячого» підрозділу Червоного Хреста.

Aftenposten junior, 22 juli, Афтенпостен-молодша

Гасло «Афтенпостен-молодшої»: Це корисно знати. Дітям також.

Не боятися і говорити. Відповідати любов’ю на ненависть. Вшановувати, але усвідомлювати, що життя триває. Безліч матеріалів різного ґатунку з такими думками і закликами та теґом «22 липня» з’являлися тоді, та й досі публікуються на сайті «Супер-новин»: репортажі, свідчення очевидців, особливо підлітків, яким не поталанило опинитися на Утої, але пощастило вижити.

Supernytt, NRK Super, дитячі новини

Тема 22 липня завжди на головній сторінці «Супер-новин» дитячого телеканалу «НРК Супер»

Наступного 2012 року вийшла друком підліткова книга «Давним-давно було собі літо» (Vidar Kvalshaug Det var en gang en sommer),  що сподівано набула значного розголосу. «Давним-давно було собі літо» – це хронологічно викладені події одного дня, розбиті на оповідання, але об’єднувані також сюжетом-обрамленням: хлопчик власноруч майструє меморіальний човник, аби вшанувати загиблих. Великою мірою під впливом перших реакцій у ЗМІ, стверджує Омундсен, книга намагається навіяти найголовніше почуття – безпеки.

Одне з оповідань прямо проголошує право бути сердитим, але закликає відрізняти злість від ненависті.

І разом із тим – відбити психологію двох ключових постатей, злочинця та героя. Відповісти на прості й складні водночас, але від того не менш болісні питання: його випустять? як він міг бути таким злим? Брейвік в одному з оповідань – це «хлопчик, якій не вмів гратися», скоріше нещасний, аніж сильний і страшний. Бо справжньому героєві не потрібна зброя, як-от хлопцеві, що рятував інших під час розстрілу молодіжного табору.

Одне з оповідань прямо проголошує право бути сердитим, але закликає відрізняти злість від ненависті. Уся ж книга стверджує право «малого», не менше, ніж «дорослого», читача знати, отримати пояснення та відповіді на власні питання. Спонукало до рефлексії колективної травми, якою стали для норвежців теракти 22/7, ще й у таких різних текстах, усвідомлення того, що більшість жертв Брейвіка – підлітки.

дитяча література про тероризм, як розповісти дітям про тероризм, брейвік, Давним-давно було собі літо, Det var en gang en sommer

«Давним-давно було собі літо»: «Історія про 22 липня та опісля, розказана для дітей» 

«Давним-давно було собі літо» можна читати на самоті, а краще – з близьким дорослим або старшим братом чи сестрою. Книга отримала чимало насамперед вдячних відгуків від батьків, які вже зараз купують її своїм маленьким дітям, бо інакше не знають, як за кілька років розповісти, що трапилося «одного літа».

Можливо, нагальної потреби у дитячій книзі про події, які передували «новій Україні», немає у мить, коли я пишу ці слова, чи коли ви їх читаєте. Проте кілька місяців тому, у розпал снігових барикад на шкільних подвір’ях та ігор у «майданівців-беркутівців», вона була, тож і не розчиниться у світанковій імлі. Колективна травма того й отримала таку назву, що зачіпає всіх, незалежно від віку, приховано чи ні, та у різний спосіб. І переосмислення є здоровішим за оминання, заперечення чи приховання. За умови рефлексії, як переконалися норвежці, трагедія цілого суспільства може виявитися надпотужним об’єднавчим чинником.

Зрештою, цитуючи одну з рецензій на «Давним-давно було собі літо»,

Вони спитають, чому. Що відповісте ви?

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль