Добрі наміри дорослих можуть запросто знищити дитячу любов до читання. Просто забороніть дітям читати те, що їм подобається, чи дайте їм корисні-й-нудні книжки, які подобаються вам – сучасний еквівалент вікторіанської «виховної» літератури готовий.
Ніл Ґейман
Якою б не була шкільна програма з літератури, вона апріорно буде проявом насильства над людиною бодай з тієї простої причини, що змушує усіх читати одні й ті ж самі книжки, ігноруючи той факт, що книжок, які подобаються абсолютно усім, не існує. Так само не існує людей із повністю однаковим смаком, досвідом, бажаннями та вподобаннями. Так само не існує єдино-правильних інтерпретацій текстів, про які не перестають говорити вчителі, змушуючи дітей замість насолоди, вишукувати у тексті містичну «думку автора». На щастя, у світі існують літні канікули, коли будь-який учень та учениця мають купу часу на те, що виходить за межі школи та шкільної програми. Зокрема — на книжки з липневої добірки «Підлітковий топ», якими, сподіваюся, літніми днями, вечорами чи ночами зможуть насолодитися школярі та школярки у свої 11, 12, 13, 14, 15, 16 і більше років.
«Борошняні немовлята», Енн Файн
9-14 років*
Енн Файн, Борошняні немовлята /пер. з англ. Тетяна Савчинська. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 176 с.
Книга Енн Файн «Борошняні немовлята», що нещодавно з’явилася у «Видавництві Старого Лева», розповідає про дорослішання, відповідальність і розуміння. В основі її сюжету — історія про чотирнадцятирічних хлопців із 4-В, таких собі розбишак із соціально неблагополучних сімей, яким начхати на навчання, дисципліну і власне майбутнє. Отже, на носі щорічний конкурс наукових досліджень, для участі в якому в школі їм дають несподіване завдання: протягом трьох тижнів вони повинні, як за справжніми дітьми, «наглядати» за набитими борошном мішечками. Щотижня новоспечені татусі повинні проходити особливий контроль, на якому їхніх борошняних немовлят зважують і оглядають, аби перевірити, чи достатньо за ними доглядають, чи не забувають годувати тощо. А ще кожен учень з класу пана Картрайта повинен вести щоденник, до якого потрібно щодня записувати свої відкриття, пов’язані з «немовлям».
Які почуття цей експеримент пробудить у хлопців? Чи не забракне їм терпіння? Чим обернеться в житті кожного з підлітків цей дивний шкільний експеримент? Відповіді на ці питання читач знайде в іронічній, дотепній і водночас складній та серйозній історії Енн Файн.
Енн із Зелених Дахів, Люсі-Мод Монтгомері
10+*
Люсі-Мод Монтгомері, Енн із Зелених Дахів /пер. з англ. Анни Вовченко. – Тернопіль: «Урбіно», 2012. – 320 с.
«Енн із Зелених Дахів» – класика канадської літератури й лише перша книга з популярної у всьому світі серії книг про Енн Ширлі — розумної та цікавої героїні з сильним характером та доброю вдачею. Події цієї книги відбуваються наприкінці 19 ст. у Канаді, на острові Принца Едварда. На фермі Зелені Дахи живуть немолоді вже брат із сестрою, Метью й Марілла Катберти. Якось вони вирішують узяти із сирітського притулку хлопця, котрий міг би допомагати їм у господарстві. Але замість хлопця до них приїжджає руденька худорлява дівчина, Енн Ширлі…
Я дуже люблю все романтичне, а «цвинтар померлих надій» — це, мабуть, найромантичніше, що тільки можна собі уявити, правда? От я й утішаюся, що в мене теж є такий цвинтар.
Книжка складається з 38 розділів, майже кожен з яких розповідає певний епізод із життя Енн: про її появу в родині Катберт, про навчання у школі, про виховання, про дитячі й майже-дорослі переживання та, звісно ж, про дорослішання. Сюжет книги охоплює п’ять років із життя Енн Ширлі, протягом яких із дівчиною з ферми Зелені Дахи трапилося чимало приємного та неприємного. На щастя, за законами класичних романів виховання, усе, що її не вбиває, робить її сильнішою, а принагідно розумнішою та більш упевненою в собі.
Попри те, що написаний роман понад сто років тому, читається він легко і напрочуд швидко, герої — як головні, так і другорядні — надовго залишаються у пам’яті, а сюжет захоплює й стимулює читати наступні книги про Енн Ширлі з ферми Зелені Дахи.
«Елеанор і Парк» Рейнбоу Ровелл
11+ *
Рейнбоу Ровелл, Елеанор і Парк /пер. з англ. Світлани Колесник. – Віват, 2016. – 432 с.
Елеанор – нова дівчина в місті та школі. Яскраве руде волосся, дивакуватий одяг, складні стосунки в родині, небажання спілкуватися й подобатись іншим… Парк завжди сидить у кінці шкільного автобуса. Чорна футболка, навушники у вухах, очі в книжці – він абсолютно впевнений, що цього достатньо, аби бути невидимим…
Роман «Елеанор і Парк» належить до текстів, які по самі вінця наповнені різноманітною проблематикою. Тут і булінг, і бодіпозитив, і домашнє насильство, і купа інших актуальних та гострих тем, що хвилюють кожне покоління. Та, на відміну від багатьох «максимально-проблемних» книжок, до яких нещодавно в Україні побільшало інтересу, «Елеанор і Парк» — це, у першу чергу, надзвичайно гармонійна та цікава історія. Це прекрасний стиль та (абсолютно не зіпсована перекладом) мова. Це дуже прониклива розповідь про перше кохання. Це герої, яким віриш, співпереживаєш та співчуваєш. Це прекрасно сконструйований світ, у який поринаєш із перших сторінок. Це, врешті-решт, захопливий сюжет, через який лишити книжку недочитаною просто неможливо.
«Вбити пересмішника» Гарпер Лі
11+
Гарпер Лі. Вбити пересмішника / переклад з англійської Тетяни Некряч. – Київ: Країна Мрій, 2015. – 384 с.
Роман Гарпер Лі «Вбити пересмішника», опублікований у 1960 році та нагороджений Пулітцерівською премією, написаний не для дітей і навіть не зовсім про дітей, а про расизм, насильство, упередження, справделивість та стереотипи, які потрібно руйнувати. За більше ніж півстоліття роман став невід’ємною частиною популярної культури, а сама історія Джин Луїзи Фінч на прізвисько Всевидько, її старшого брата Джема та їхнього батька-вдівця Аттікуса, найдоброчеснішого у світі адвоката, змусила плакати, сміятися і знову плакати не одну тисячу читачів з усього світу.
До цієї добірки книжка «Вбити пересмішника» потрапила головним чином тому, що в американських школах її десятиліттями читають на уроках літератури учні шостих, а подеколи сьомих класів. І, хоча українська шкільна програма обходить стороною цей роман, прочитати його можна. Бодай заради того, щоби зрозуміти, чи не дарма він постійно потрапляє до списків книжок, які потрібно «обов’язково-прочитати-протягом-життя». Крім того, про нього часто згадують у багатьох фільмах та мультфільмах про підлітків.
«Чат для дівчат»
11+
Чат для дівчат. Збірник оповідань / Хромова Анна, Біла Надія, Ткачук Галина, Вздульська Валентина, Стус (Щербаченко) Тетяна , Лущевська Оксана, Сердюк Маша, Ярова Альона, Малетич Наталка , Захабура Валентина, Ясіновська Наталія, Кочубей Саша. – Львів: Видавництво Сатрого Лева, 2016. – 176 с.
“Чат для дівчат” — це зібрка дванадцяти оповідань про мрії, страхи, любові, ревнощі, дружби, втрати, шкільні справи, стосунки з батьками й інші звичні у житті (підлітків) речі. Особливістю і таким собі бонусом цієї збірки є те, що всі оповідання написані різними українськими письменницями, а, отже, різними стилем і мовою та з різними точками зору на доволі схожі проблеми. Звісно, що якісь оповідання написані на дуже високому рівні, якісь трохи програють на тлі решти, якісь цікаві, якісь нуднуваті, якісь легкі та дотепні, а якісь, навпаки, доволі важкі й серйозні… Та, оскільки текстів у збірнику аж дванадцять, швидше за все, кожна читачка і кожен читач — а я б таки наголосила на тому, що книжка, незважаючи на назву, цілком придатна для читання і хлопчачою, і дівчачою аудиторією — зможе знайти саме свій особливий і потрібний текст.
«Кораліна» Ніла Ґеймана
9+
Ніл Ґейман Кораліна / переклад з англійської О. Мокровольського.— Київ: Країна Мрій, 2016. – 192 с.
«Кораліна» британського письменника Ніла Ґеймана — мастрід для читачів усіх вікових аудиторій, тому її поява у «Підлітковому топі» не має вас дивувати. Фантастична і трохи моторошна повість розповідає історію про абсолютно звичайну дівчинку на ім’я Кораліна Джонс. Одного дня, у будинку, до якого нещодавно переїхала її родина, Кораліна знаходить потайні двері. Як згодом дізнається Кораліна, ці двері ведуть до Іншого світу. Світу, на перший погляд, схожого на той, у якому вона живе. Але кращого. З кращими батьками, сусідами, друзями, розвагами. Щоправда, є у цьому світі одна сумнівна риса. У всіх його мешканці ґудзики замість очей. З часом, Кораліна розуміє: її Країна Див приховує загрозу для неї і її справжньої родини…
Паперові міста, Джон Грін
14+*
Пам’ятаєте казку про Попелюшку? Королівський бал. Годинник, що б’є північ. Кришталевий черевичок, який губить таємнича незнайомка. Майже фантастичні пошуки. А потім знову бал. Весілля і все таке. Пам’ятаєте? Так от, роман Джона Гріна «Паперові міста» дещо нагадує цю казку — романтичним пафосом, сюжетом, героями. От тільки в головній ролі опиняється не бідолашна красуня, а принц — такий собі старшокласник-випускник Квентин.
Квентин — абсолютно звичайний і майже непримітний хлопчина, який усе свідоме життя був закоханий у свою сусідку на ім’я Марго Рот Шпіґельман. Марго — красуня, королева школи і, що трохи нелогічно та несподівано, бунтівниця, яка обожнює плисти проти течії, порушувати правила й сумніватися в усьому та всіх, як славнозвісний Холден Колфілд. Однієї ночі Марго прокрадається до Квентинової кімнати й втягує його в невеличку пригоду, яка змушує Квентина повірити в можливість спільного кохання між ними. Але ніч закінчується. Квентин з’ясовує, що загадкова Марго зникла. І, як і годиться романтичному герою, наважується заради неї стати відважним лицарем, щоби знайти кохану, завдяки маленьким підказкам, які та залишить йому.
Якщо не зважати на переклад, то читається повість легко і швидко. Детективний сюжет інтригує, простенькі бітницькі меседжі спонукають замислюватися про сенси життя, майбутнє, кохання та інші банальності, а не зовсім казковий фінал залишає простір для уяви.
Джон Грін Паперові міста / [переклад з англ. Віри Назаренко]. — Київ: КМ-Букс, 2015.
«Депеш Мод» Сергія Жадана
16+
Сергій Жадан. Депеш Мод. – Харків : Folio, 2016. – 232 с
Цілком можливо, побачити у цій добірці «Депеш Мод», один з перших романів Сергія Жадана ви аж ніяк не очікували, але він тут є, адже іронічні історії про алкоголь, рок-н-ролл, пригоди та несподівані мандрівки чудово доповнюють літні канікули тих, кого видавці полюбляють називати «майже дорослими».
Із нетерпінням чекатимемо ваші враження від прочитаного у коментарях до цієї добірки. Приємного читання!
* усі зазначені вікові обмеження є умовними, усе залежить від (читацького) досвіду.
