«Де Ойра?»: мистецтво «самасобоюнаповнення»

Де Ойра, Тетяна Стус, Щербаченко, Василь Стус, поезія, власний простір, персональний простір, відпочинок, поетичні та філософьскі книжки, що читати, новинки книжкового арсеналу, видавництво віват, надьожна, Надія Кушнір, густь

Не так просто постійно ділитись з кимось собою.

Персонажі книжки Тані Стус Орися і Ойра «Де Ойра» надзвичайно близькі одна одній створіння. Орися – маленька дівчинка, а Ойра – цуцик, який час від часу кудись зникає. Хвилюючись за песика, Орися уявляє собі безліч причин її зникнення. Це триває, допоки мама не допомагає дівчинці розплутати цю складну історію, розказуючи про мистецтво «самасобоюнаповнення».

«Де Ойра» – це книжка про любов, особисту і вселенську, про дружбу та про «самособоюнаповнення».

Де Ойра, Тетяна Стус, Щербаченко, Василь Стус, поезія, власний простір, персональний простір, відпочинок, поетичні та філософьскі книжки, що читати, новинки книжкового арсеналу, видавництво віват, надьожна, Надія Кушнір, густь

Перш за все, у цій історії зачаровує багатошаровість можливих прочитань, про що наголошувала в одному зі своїх інтерв’ю і сама авторка. Адже поза історією зникнення Ойри очевидно проступають розмисли про пошуки власної гармонії, «самасобоюнаповнення» (слово, що виникає в одній із поезій Василя Стуса «Мені зоря сіяла нині вранці»). Можливо, вони будуть менш зрозумілі молодшій аудиторії, проте особливо прийдуться до смаку матусям і татусям. Не зважаючи на те, що Орися та Ойра споріднені душі, кожній із них потрібно трохи власного часу та простору для віднайдення спокою у самій собі. А це принесе відкритість і до людей. Така ідея відчитується у словах мами Орисі:

Я ніби доглядаю за садочком усередині себе. Щоб він не в’янув і красиво цвів. І щоб були квіти, ягоди та фрукти для дорогих мені людей.

Для авторки передусім досвід «самасобоюнаповнення» був пов’язаний із розумінням важливості відновлення матерів після клопотів із дитиною, ускладнених не надто прихильними умовами нашого сучасного соціуму. Мама Орисі показує приклад гармонійного існування в сім’ї, умовою для якого не в останню чергу стає усвідомлення необхідності вільного простору, де можна створювати щось своє. Вірджинія Вульф у своєму есеї «Власний простір» пише про те, що кожна жінка повинна мати свою кімнату, в якій вона могла б писати, творити. Для Орисиної мами таким простором стає її «хатка» – зручне кріселко, в якому вона поринає у світ літератури, пропускає його через себе і наповнюється ним. Книжки насправді є цінним джерелом контакту із самим собою. Оскільки процес читання є дуже інтимним та індивідуальним, історії, розказані авторами або авторками, постають у свідомості кожного та кожної дещо відмінними. Вони, ці історії, залучають нашу фантазію, поєднується із особливим настроєм та навіть із відчуттями в тілі, і створюють цілий Усесвіт. Щоразу інакший, але завжди близький нам.

Де Ойра, Тетяна Стус, Щербаченко, Василь Стус, поезія, власний простір, персональний простір, відпочинок, поетичні та філософьскі книжки, що читати, новинки книжкового арсеналу, видавництво віват, надьожна, Надія Кушнір, густь

Ілюстраціями до книжки займалася Надьожна, або ж Надія Кушнір. Палітра кольорів на них надзвичайно м’яка. Зображувані створіння, предмети, рослини – здається, що все перебуває у плавному, повільному, споглядальному русі. Сині рослини, тоненькі та довгі, обплітають Орисю й Ойру та, ніби вода, несуть їх з однієї сторінки на іншу.  Вони підтримують ритм розповіді.

Неможливо любити когось, якщо не любиш світ у собі. А щоби любити його, постійно потрібно відновлюватися та наповнюватись.

Цікаво те, що ми так і не дізнаємося, як виглядає Орися. Вона – головна оповідачка, проте перед нами з’являється лише її силует, або ж частинка одягу,  чи ніжки, коли вона  біжить по садку і шукає Ойру. Не лише образ Орисі спонукає до вигадування й фантазування, але і простір, у якому ми знаходимося, дуже відкритий. В ньому немає стін, які заважали б дівчинці та песику створювати власний світ не лише всередині самих себе, але й змінювати все, що знаходиться навколо них.

Де Ойра, Тетяна Стус, Щербаченко, Василь Стус, поезія, власний простір, персональний простір, відпочинок, поетичні та філософьскі книжки, що читати, новинки книжкового арсеналу, видавництво віват, надьожна, Надія Кушнір, густь

Для того, щоби справді насолоджуватися компанією одна одної, часом потрібно провести трошки часу наодинці. Поринути у свої маленькі справи – почитати книжку, або ж, як Ойра, повикопувати свій садок. І тут доречно згадати слова Орисиної мами про те, що цей садок, він не лише для тебе але й для тих хто поруч із тобою. Якщо ти рухаєшся вперед, то і вони рухаються вперед. Якщо тобі добре, то і їм добре. Неможливо любити когось, якщо не любиш світ у собі. А щоби любити його, постійно потрібно відновлюватися та наповнюватись. І зовсім неважливо – чи ти людина, чи ти песик.

Усі істоти часом хочуть бути наодинці.

Бути наодинці не означає бути самотнім. Найрідніші люди зазвичай поруч, коли потрібно відчути їхнє тепло. Тож насправді «Де Ойра» – це книжка про любов, особисту і вселенську, про дружбу та про «самособоюнаповнення». А також про все, що залишається у наших особистих прочитаннях. Отож цілком можливо, що коли ви сядете у якесь своє крісло-«хатку» та, читаючи цю книжку собі, або відкриваючи її близьким людям, раптом знайдете ще один шар історії, який буде видимий лише у вашому Всесвіті. Так чи інакше, варто спробувати.


Таня Стус Де Ойра? / текст Тані Стус ; ілюстрації Надьожна (Надія Кушнір)— Харків : Віват, 2017.

Софія Швагер
Софія Швагер

літературознавиця