Перевтілення та пригоди Зайця Морквуса Великого
«Заєць Морквус Великий» литовського письменника та художника Кястутіса Каспаравічюса – це книга щонайменше про те, як утілюються великі мрії малих зайченят і як цьому потім зарадити.
На стіні однієї з кімнат їхнього маленького будинку висіло старе дзер- кало в рамі морквяного кольору. Якось проходячи проз нього, Зайчик непомітно зупинився на хвильку й уважно поди- вився на своє відображення. Те, що він побачив, дуже його засмутило.
– Ой лишенько, який я все-таки маленький! – охопив його відчай.
Зайчикові Морквусику набрид овочевий харч і, до того ж, йому кортить якнайшвидше вирости великим, хоча б як сусіда Ведмідь. Йому спадає на думку замість морквяно-капустяної, сісти на тортикову, рулетову, тістечкову та пундикову дієту. План спрацьовує – і Морквусик за лічені дні виростає до Морквуса Великого, такого собі зайця-Ґодзили, який налякав своєю появою півмістечка.
…ця історія насамперед для тих, хто бодай раз почувався малим і непомітним, чи похмуро відвертався від свого відображення у дзеркалі.
Одначе Морквус хутко усвідомлює, що мріяти стати великим і справді стати величезним – геть різне. Тож невимовно тішиться, коли на допомогу йому приходить подруга Пушинка з рятівною ідеєю танцювально і стрибально овочевої дієти.
…чи не краще зайчикам, замість тужити, що вони не ведмеді, насолоджуватися «хоч і не такими яскравими, але досить милими серцю барвами і самим тільки зайцям зрозумілими відтінками» моркви та капусти?
Як говорить у коротенькій післямові Каспаравічюс-письменник, ця історія насамперед для тих, хто бодай раз почувався малим і непомітним, чи похмуро відвертався від свого відображення у дзеркалі. Подібні внутрішні переживання героїв викликають щире співпереживання, тому сучасні підліткові книги для вивчення іспанської так часто використовують прості життєві сюжети для зацікавлення початківців. Солодощі, без сумніву, надають життю сенсу, але чи не краще зайчикам, замість тужити, що вони не ведмеді, насолоджуватися «хоч і не такими яскравими, але досить милими серцю барвами і самим тільки зайцям зрозумілими відтінками» моркви та капусти?
Ось моя Тітонька Люція заповзялась була так худнути. Це було тоді, коли я ще був маленький. Хоч як дивно, але ті часи, здається, були не зовсім і давно. То вона як наїлася квашеної капусти, то вся роздулася й стала кругла, мов барильце. Звісно, у всьому винна жахлива овочева дієта.
Каспаравічюс-художник уміє створювати затишну, трохи вінтажну атмосферу. Приваблює кольорова гамма його малюнків – стишені, неяскраві, мов присипані легеньким порохом, фарби зі старих фотографій. І, звичайно, роздивлятися мальовані торти з кремом – майже гастрономічна насолода, особливо для тих, кого не цілком переконали переваги лиш овочевого харчування.
До численних окрас цієї книги варто додати добрий переклад Оляни Рути і вдале оформлення: зручний майже-квадратний формат, тверду обкладинку і лискучий папір.
Кястутіс Каспаравічю, Заєць Морквус Великий / Кястіус Каспаравічюс ; пер. з литов. Оляни Рути. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2011. – 64 с.
Цю рецензію вперше було опубліковано у Записках ЧИТАКИ-клубу.
Ліза Гречанюк
авторка, редакторка сайту Букмоль




