Як говорити: книжки-картинки про смерть

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведська дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake

Illustration: Sarah Goodreau

Ця добірка виняткових книжок-картинок, де йдеться про смерть, не ставить під сумнів те, що їх варто читати разом із дітьми. Замість дискутувати про «за», «проти» чи «навіщо», ця стаття питає: «як». Як говорити з дитиною про смерть члена родини, друга або домашнього улюбленця? Як говорити до неї на цю складну тему словами та малюнками?

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведська дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake

«Прощавай, пане Маффін» Ульфа Нільссона й Анни-Клари Тідхольм

Пан Маффін – літній морський свин (якщо дозволите), який доживає свої дні у блакитному будиночку-коробці. Час до часу він знаходить у поштовій скрині листи – одного дня з одного таких з листів він дізнається дещо досить сумне: тато його дівчинки-господині каже, що коли морські свинки дуже постаріють, вони можуть несподівано померти. Тоді пан Маффін глибоко замислюється – про свої молодечі мрії і прагнення. Пригадує своє життя, дітей, які вже давно виросли, дружину, що вже давно пішла з життя. Родинну мадрівку край саду – найдовшу та найдивовижнішу пригоду його життя.
«Я отримав чимало, більше за інших,» – міркує пан Маффін, лічачи, що за сім років життя він з’їв цілих 728 огірків. А його господиня, яка також є імовірною авторкою листів, обіймала його тричі на день щодня, отже цілих 7 665 разів за його життя. Того ж вечора пан Маффін відчуває гострий біль у животі і знаходить у скрині один із прощальних і  дуже філософських листів – про життя, смерть як сон та можливість існування небес.

Думаю, не варто окремо уточнювати, чим завершується ця остання історія пана Маффіна. Нільссон і Тідхольм дуже м’яко й обережно, майже беручи читача за руку, підводять його до кінця. Нарація – те, що насамперед робить цю книжку особливою і, певною мірою, зразковою. На перший погляд оповідач є цілком відособленим і відстороненим, та час до часу, приміром, коли він/вона каже, що поховання пана Маффіна було надсумною подією для всієї Швеції, читач відчуває, що геть нейтральний до героя оповідач навряд чи вжив би таку гіперболу. Отже, оповідач так само симпатизує панові Маффіну, як, певно, і ми. Та водночас намагається так само спокійно і вдумливо міркувати про смерть, як це робить сам герой.

Нільссон і Тідхольм дуже м’яко й обережно, майже беручи читача за руку, підводять його до кінця. Нарація – те, що насамперед робить цю книжку особливою і, певною мірою, зразковою.

Пан Маффін – безумовно один із «олюднених» персонажів-тварин, таких звичних у дитячій літературі. Та мушу віддати належне Нільссонові, що він аж ніяк не повністю ототожнює морську свинку з людиною: коли пан Маффін розгортає черговий лист, оповідач ніби мимоволі, ніби це не підважує всієї філософської ваги книжки, питає: «А чи вміє пан Маффін читати?».


Ulf Nilsson, Anna-Clara Tidholm, «Adjö, herr Muffin», Bonnier Carlsen, 2009

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведська дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake

«Рой» Ґру Дале і Свейна Ніхюса

«Рой», створена відомим норвезьким тандемом Дале-Ніхюс, — іще одна книжка-картинка про смерть домашнього улюбленця. Навряд чи актуальність теми необхідно обґрунтовувати: незалежно від віку, чималій кількості дітей доводиться переживати таку втрату або й кілька, або й бути її свідками. Проягом історії герой (також безіменний, як у випадку книжки вище) проходить не простий шлях від неприйняття чи й заперечення смерті улюбленого пса Роя до прийняття факту і примирення з ним. Спершу хлопчикові здається, що Рой просто вибіг погуляти й ось-ось повернеться, та пса ніде немає. Бабуся висуває іншу версію: вона каже, що Рой тепер на собачих небесах. Хлопчик уявляє собі, що там багато інших собак, є також кролики і, можливо, мопед, за яким можна вдосталь ганятися. Можливо, у такому разі існує і собачий бог? То певно має бути сенбернард —  вони великі та добрі пси.

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведськп дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake

Читайте також: Cappelen Damm: «Ми не прагнемо захистити дітей від життя»

Дале і Ніхюс показують, що часто не сама лише втрата чотирилапого друга є травматичним і складним процесом для дитини, а що, як і всіх нас, вона спонукає замислитися над глибшими езистенційними питаннями. Заперечувати, як це часто трапляється, що діти можуть міркувати та міркують про життя і смерть, і життя після смерті лише на підставі факту, що їм “не виповнилося 18”, є неповагою до дитини і роздуванням власного дорослого его.

Дале і Ніхюс показують, що часто не сама лише втрата чотирилапого друга є травматичним і складним процесом для дитини, а що, як і всіх нас, вона спонукає замислитися над глибшими езистенційними питаннями.

Герой Дале і Ніхюса зрештою доходить власного розуміння того, «де» віднині Рой. Трохи божевільний вир синьо-сірих ілюстрацій до книжки немов би відлунює цим пошукам відповіді, яку знаходить герой: Рой – досі з ним, із хлопчиком. Нехай лише у спогадах і думках, але там вони можуть і досі гратися вдвох, і Рой може їсти стільки сосисок, скільки йому заманеться.


Gro Dahle, Svein Nyhus, «Roy», Cappelen Damm, 2008

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведська дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake

«Усі мертві маленькі тварини», Ульфа Нільссона й Еви Ерікссон

Герой цієї книжки-картинки, Естер і їхній друг малий Путте засновують поховальне бюро. До обов’язків Естер входить риття могил, наш герой пише сумні вірші на смерть, а Путте відповідає за плачі та голосіння. Все починається з того, що Естер знаходить мертвого джмеля і вирішує (частково з нудьги) його поховати. Тоді вона вирішує, що всі тварини заслуговують на те, щоби їх гідно провели в останню путь. Що далі, то більших тварин їй хочеться ховати: почавши з мишей, хом’яка (послуга коштувала сусудській дівчині 10 крон) і кількох оселедців із холодильника, бюро згодом знаходить на дорозі їжака, а тоді – цілого зайця. Що спиняє компанію, що це випадок, коли вони замість знайти вже померлу тварину, стають свідками смерті: дрізд врізається у шибку та помирає на очах у дітей. Провівши пташку в останню путь, наступного дня друзі не змовляючись беруться за якісь інші справи.

Цю книжку Нільссона написано з більшим гумором, аніж «Прощавай, пане Маффін», а як завжди ніжні, м’які та світлі акварелі Ерікссон дещо знижують градус серйозності. Хоча в «Усіх мертвих маленьких тваринах» ідеться про не менш серйозні подї і речі. Немов дещо побічним у сюжеті є те, що коли малого Путте вперше запрошують приєднатися до поховання, хлопчик уперше усвідомлює власну смертність. «Але ж тато з мамою засмутяться…» – непокоїться він.

Історія непрямо, але чітко формулює смерть як щоденне і, певною мірою, звичне явище, особливо для тих, хто незалежно від віку живе просто поруч із природою…

Історія непрямо, але чітко формулює смерть як щоденне і, певною мірою, звичне явище, особливо для тих, хто незалежно від віку живе просто поруч із природою, як герої Нільссон й Ерікссон. І, звичайно, як неуникне явище, що, певно, і дозволяє авторам жартувати на тему смерті: іронізувати з патетичних псалмів головного героя, жаги Естер до поховання справді великих тварин чи з легким гумором зображати сльози маленького хлопчика, який лише нещодавно відкрив для себе смерть.


Ulf Nilsson, Eva Eriksson, «Alla döda små djur», En bok för alla, 2015

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведська дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake

«Сумна книжка Майкла Роузена» Майкла Роузена і Квентіна Блейка

Поет, відомий насамперед своєю комічною поезією для дітей, та ілюстратор чи не всіх книжок Роальда Дала, створили одну з найчудовіших сумних книжок. Це історія не про депресію чи якийсь інший більш-менш медичний термін, а старий добрий смуток, який огортає наче сіра хмара чи хустка. Який часом підкрадається геть зненацька і без причини, і часом змішується з сердитістю або роздратуванням, але якого ніколи не треба соромитися.

Роузена до «Сумної книжки» спонукала смерть одинадцятирічного сина. Переживаючи «свій власний» смуток, герой книжки розуміє, що кожен із нас має причини для смутку, навіть коли ми здаємося цілком щасливими, глибоко всередині ми іноді маємо геть протилежні емоції і це аж ніяк не робить нас поганимим людьми. Лише сумними. Майстерні ілюстрації Блейка з дещо стишенішими, похмурішими кольорами, ніж у його малюнках до Далових книжок, візуалізують смуток в усіх його різноманітних, часто невпізнаваних, проявах.

…всупереч щоденному нав’язуванні тотального щастя рекламою та іншими медіа, навіть безпричинний смуток – цілком нормальне і дуже людське почуття.

«Сумна книжка», крім того, що допомагає читачеві впоратися з, можливо, власною втратою близької людини, мимоволі виконує іншу функцію – нормалізує смуток. Показує, що всупереч щоденному нав’язуванні тотального щастя рекламою та іншими медіа, навіть безпричинний смуток – цілком нормальне і дуже людське почуття.

книжки-картинки, книжки про смерть, скандинавська дитяча література, англійська дитяча література, що читати, Ульф Нільссон, Ева Ерікссон, Майкл Роузен, Квентін Блейк, Роальд Дал, Свейн Ніхюс, Ґру Дале, шведськп дитяча література, норвезька дитяча література, picturebooks, books about death, bilderböcker, böcker om döden, Ulf Nilsson, Eva Eriksson, Michael Rousen, Quentin Blake


Michael Rosen, Quentin Blake, «Michael Rosen’s Sad book», Walker, 2011

 

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль