Герої дебютних романів Кейт Елізабет Рассел, Стівена Кінга та Ієна Бенкса — підлітки. Але ці книги зовсім не для підлітків, і навряд знайдуться батьки, які зрадіють, побачивши їх на полицях своїх дітей-тінейджерів. Чому? Бо кожен із романів — галерея насилля та жорстокості, існування яких нам не подобається. Ми б воліли, аби таких речей у нашому світі взагалі не було. Але вони є. Навіть у житті підлітків.
Про читання / Добірка
15 Грудня 2020
4180
Просто жесть: скандальні дорослі романи про підлітків
Міра Київська
головна редакторка

моя темна ванесса, керрі стівена кінга, жахи, триллери, осина фабрика, ієн бенкс, френк колгейм, насилля, сексуальне насилля, книги про розбещеня неповнолітніх, вбивства, жорстокість у книгах, бестселери, кейт елізабет расселл, рух #metoo, лоліта, найкращі романи усіх часів, триллери

У свідомості більшості дорослих існує такий собі фільтр, який не пропускає в думки про дітей і підлітків насилля. Це природно, адже навіть думати про те, що діти можуть страждати нам неприємно та боляче. Захистити від усього, що може травмувати, ми прагнемо не лише своїх дітей, а дитинство як таке. Ми хочемо вірити, що дитинство — священне та чисте, безтурботне та радісне. Але насправді це далеко не так. І саме діти та підлітки дуже часто зіштовхуються з різними проявами насилля. Діти — не невинні янголята, а дорослі не завжди до них добрі.

Герой культової стрічки Донні Дарко стверджує, що «ми народжуємося з трагедією в серці». Але, як на мене, він помиляється. Просто дуже часто трагедія з’являється у нашому серці в дитинстві — тоді, коли ми тільки починаємо пізнавати цей світ і розуміємо, що він буває жорстоким.
У цій добірці книжок, написаних зовсім не для дітей і навіть не для підлітків, безліч травм і болю, страждань і справжніх мук, але головні герої цих історій жорстокості в її різних виявах — неповнолітні. І саме вік героїв робить цю жорстокість настільки помітною для читача. Прийом старий як світ. Згадати бодай Олівера Твіста чи Федька-халамидника. Тексти, які насправді розповідають про те, про що ми і так знаємо, але викликають сльози та гнів. Адже найгірше, що є в цьому світі, стає ще гіршим, якщо ми дивимося на це очима дитини. Тому одна з найпотужніших книжок про Голокост — це повість «Хлопчик у смугастій піжамі». Але сьогодні не про Голокост, не про насилля в світовому масштабі, а про те, яке трапляється у межах тієї соціальної бульки, в якій живе кожен і кожна. Насилля вдома, насилля в школі, насилля, яке руйнує, але часто лишається непомітним. Усі ці три книжки місять лайку та детальні описи сцен насилля та проявів жорстокості. Їх не рекомендують читати дітям і, попри те, що головні герої – підлітки, маркують віковим обмеженням 18+. Чи справді піділткам краще їх не читати? Вирішувати не мені.

prosto-zhest-skandalni-dorosli-romani-pro-pidlitkiv

Моя темна Ванесса, Кейт Елізабет Расселл

18+

Роман Кейт Елізабет Рассел «Моя темна Ванесса» пресса назвала сучасною «Лолітою», написаною з точки зору самої Лоліти, а також головним романом епохи #metoo — епохи, коли жінки, які стали жертвами сексуального насильства, почали розповідати про пережитий ними досвід домагань чи зґвалтувань. Роман дебютний, але настільки потужний, що Стівен Кінг порівняв його зі справжньою бомбою. І це порівняння вкрай влучне, адже читати його важко та боляче, наче свідомо дозволяти авторці активувати у своїй голові бомбу, а потім дуже повільно зривати пластир, наклеєний на велетенську свіжу рану від вибуху.

У звичайних дівчат є коробки з-під взуття, повні любовних листів та засушених квітів; мені ж дісталося дитяче порно.

Роман розгортається одразу у двох площинах. У минулому, починаючи з 2000 року, коли між п’ятнадцятирічною школяркою Ванессою — головною героїнею роману — зав’язується роман із сорокадворічним викладачем англійської літератури Джейкобом Стрейном. І в «наші дні», у 2017-му, коли Ванессі вже тридцять два, вона працює в готелі та спостерігає за скандалом, що розгортається у фейсбуці — колишня учениця її школи написала викривальний пост, в якому звинувачує Стерна в домаганнях. Хоча головна героїня одна, на початку роману перед нами постає одразу дві різні Ванесси: розумна, талановита, але трохи самотня, невпевнена в собі та сором’язлива школярка, у якої попереду, здається, світле майбутнє, та глибоко травмована жінка, яка притлумлює свій біль алкоголем і травою, не має ні планів на майбутнє, ні амбіцій, ні друзів — тільки маму, з якою майже не спілкується. Отож замість звичної історії дорослішання, маємо тут історію руйнування особистості — поступового, розділ за розділом, рік за роком. Причина також очевидна, адже в центрі сюжету — розбещення й сексуальне та психологічне насилля. Але очевидна лише для читачів, але не для головної героїні, яка, завдяки майстерній, сповненій тонкого психологізму оповіді від першої особи, дозволяє читачам зануритись у свою свідомість і пережити все це разом з нею, а не просто прочитати коротку публікацію фактів у стрічці новин.

Повільне заведення у вогонь — чому всі так бояться визнати, що це може бути дуже приємно? Коли тебе розбещують, це значить, що тебе люблять, і ставляться як до делікатної, дорогоцінної речі.

Свій роман Кейт Рассел писала довгі 16 років — і це відчувається, адже навіть роль читача тут прописана до найменших дрібниць: тут ти плакатимеш, тут тебе переповнить гнів, тут відчуватимеш відразу, тут образу, тут бажання знищити Стерна, а тут, можливо, захочеш дати ляпаса нещасній головній героїні, через що відчуєш себе останньою сволотою, яка виросла в суспільстві «сама винна». Але найцінніше, що зрештою дарує читання роману — розуміння. Розуміння головної героїні, яка зрештою знайде в собі сили. Ні, не для того, щоби дати відсіч і розповісти світу, що з нею зроби Стерн, не для того, а для того, аби жити далі. І цей промінчик надії у фіналі, віра в те, що в неї все налагодиться, дуже важливий — значно вагоміший, ніж будь-яка спроба покарати безперечно винного Стерна. Адже роман «Моя темна Ванесса» — це роман не про справедливість і чесний суд над злочинцями, а про людину, справжність якої складно поставити під сумнів, про Ванессу, про її переживання всієї цієї історії. І якщо на початку роману збагнути, чому вона мовчить, чому захищає Стерна, читачеві складно, то ближче до фіналу викристалізовується гірке усвідомлення: для Ванесси визнати, що це було сексуальне насилля, а не справжнє кохання, якого вона щиро прагнула — це не просто визнати себе жертвою та стати однією «з них», а буквально перекреслити сімнадцять років свого життя.


Моя темна Ванесса / Кейт Елізабет Расселл / пер. з англ. Олена Оксенич. — Харків : Віват, 2020. — 416 с.
prosto-zhest-skandalni-dorosli-romani-pro-pidlitkiv

Керрі, Стівен Кінг

18+

Керрі — дебютний роман майстра жахів Стівена Кінга. Коли читаєш його, у це складно повірити. Складно взагалі уявити, що Кінг колись був невідомим письменником, і що його перший роман — не стільки про фантастичні жахи, скільки про моторошність нашої реальності. Головна героїня — учениця випускного класу Керрі Вайт, замкнена у собі, асоціальна, некрасива, непопулярна, вічна жертва шкільного булінгу, а найгірше — жертва релігійного фанатизму власної матері. Голос відверто божевільної Маргарет Вайт, оздоблений словами з Біблії та молитвами, міцно сидить у голові дівчини — саме він змушує її ненавидіти свої груди, свої «грішніторби», змушує вважати себе поганою та брудною. Але їй лише шістнадцять. І крім голосу мами в неї є свій, невпевнений і слабкий голос. Тож, хоча Маргарет все життя твердить доньці, що всі «Інші» грішники, які горітимуть у пеклі, дівчина потай мріє бути такою, як Вони, нормальною — принаймні спробувати, доки не пізно: «Усі розуміли, що їй не буде щастя, доки вона врешті не втямить, що така сама, як усі…»

Люди не стають кращими, а тільки розумнішими. Коли стаєш розумнішим, то не перестаєш відривати мухам крильця, а лише придумуєш для цього кращі причини.

По суті, експозиція роману змушує одразу ж пригадати безліч голлівудських фільмів про школу, у яких сірі й непримітні аутсайдери поступово розкриваються, проявляючи як не виняткові інтелектуальні здібності, так якісь інші приховані таланти, й опиняються на вершині соціальної драбини. Як і більшість таких героїв Керрі обдарована — уже з перших сторінок книги ми дізнаємося, що дівчина має здібності до телекінезу. Але, на відміну, від голлівудських комедій та мелодрам, які показують шлях до світла — у переносному сенсі та в прямому, до світла софітів на шкільному балу, у фіналі «Керрі» на читачів чекатиме кривава трагедія. Трагедія для всього міста й жорстока помста нещасної дівчини, яка так і не стала частинкою нормального світу.

Але чи винна Керрі? Які емоції породжуватиме у серцях читачів дівчинка, яка за все своє життя майже не зазнала ні щастя, ні тепла та прийняття. Дівчина, яку рідна мати б’є та закриває в комірчині — у знак покарання за те, що вона слабка й нечестива жінка, за те, що просто існує. Дівчина, яка майже все своє життя провела у чотирьох стінах сам-на-сам із розіп’ятим Ісусом — жорстоким богом своєї мами. Ісусом, який не знає милосердя, не рятує від самотності та не дарує надії.

Діти не знають, що роблять. Діти навіть не знають, що їхні реакції дійсно, по-справжньому завдають людям болю. У них нема, гм, чуйності. Врубаєшся?

Оповідь у романі нелінійна. Майже від самого початку розповіді, ми вже знаємо, що станеться щось жахливе. Знаємо, що помруть сотні людей. І що винною в цьому буде саме Керрі. Крім авторського голосу, маємо ще вирізки з газет і словників, уривки з книжок, які оповідають про цю криваву подію, спогади очевидців, свідчення, отримані під час слідства, інтерв’ю тощо. Усі ці голоси пропонують різні пояснення того, що відбулося, різні ставлення до Керрі. Авторському довіряєш найбільше —це голос невидимого усезнаючого наратора, слова якого зазіхають на істинність. Але є ще один голос, до якого дослухаєшся — Сью Снелл, яка намагалася врятувати нещасну дівчину. Чому? Шукати відповіді на ці запитання — так само, як і робити висновки — читачі повинні самостійно, складаючи докупи різні факти, свідчення та точки зору, наповнюючи текст особистими емоціями й переживаннями, проживаючи все це разом із вбивцею сотень людей Керрі.


Керрі / Стівен Кінг / пер. з англ. Віталій Ракуленко. – Харків: КСД, 2018. – 224 с.
prosto-zhest-skandalni-dorosli-romani-pro-pidlitkiv

Осина фабрика, Ієн Бенкс

18+

Свого часу дебютний роман ще одного нині страшенно відомого й популярного нині письменника Ієна Бенкса спровокував чимало скандалів. І, якщо наважитися його прочитати, то можна зрозуміти чому. Адже це зовсім не приємне читво. Розгорнувши роман, опиняєшся віч-на-віч з жахливим героєм — шістнадцятирічним Френком Колдгеймом, на рахунку якого море смертей і від імені якого автор, власне, веде свою оповідь.

Описані в романі події відбувається на острові неподалік від невеликого шотландського міста у 1981 році. Крім Френка і його батька на острові нікого. Острів — маленьке королівство підлітка, який живе в абсолютно чужому для читачів світі. Світі моторошних ритуалів, чудернацьких правил й напрочуд раціональних методів досягнення абсолютно ірраціональних цілей. Він не навчається і ніколи не навчався у школі, має лише одного-єдиного друга в місті та не відчуває навіть натяку на потребу соціалізуватися.

Мої найзапеклiшi вороги – це Жiнки i Море. Їх я ненавиджу. Жiнок – за те, що вони слабкi, дурнi, живуть у тiнi чоловiкiв i в порiвняннi з ними нiчого не вартi, а Море – за те, що воно завжди пiдривало мою вiру у власнi сили, руйнувало те, що я будував, змивало те, що я по собi лишав, начисто стираючи слiди мого iснування.

Але, попри все це, Френк безумовно дуже розумний і здібний. Втім, у читачів ці його інтелектуальні здібності викликають радше викликає жах, а не захват, а сам Френк — радше огиду, але точно не співпереживання та співчуття. Зрозуміти його важко, оскільки з кожним новим розділом він видається усе жорстокішим. Водночас неабиякий розум та вміння логічно розмірковувати не дозволяють назвати його божевільним. Френк нагадує монстра — далеко й незбагненного, злого та безсердечного, не здатного на любов, емпатію та доброту. Не здатного навіть на жалість. Нещадно вбити маленьку сестру та жартувати, невже людина на таке здатна?

Я побачив себе, Френка Л. Колдгейма, таким, яким я мiг би бути, – високим струнким чоловiком, сильним, рiшучим, що впевнено й цiлеспрямовано торуе собi шлях у життi. Розплющивши очi, я проковтнув клубок у горлi й глибоко вдихнув. У очницях Старого Сола палахкотiло смердюче полум’я. Пiд подихами вiтру вогники свiчок, що стояли по обидва боки олтаря, колихалися одночасно з полум’ям усерединi черепа.

Чому ж він такий? Саме це питання й мають з’ясувати для себе читачі роману. Подія, навколо якої розгортається сюжет, — втеча з психіатричної лікарні Френкового старшого брата Еріка. Уся книга — очікування на повернення брата, готуючись до якого Френк розповідає читачам про своє минуле. І хоча ця розповідь дещо проливає світло на ті речі, через які Френк є таким, яким є, лише наприкінці роману ми разом із головним героєм дізнаємося про справжні причини. Та чи виправдають вони його в очах читачів? Чи виправдають всі його вчинки? Чи змінять ставлення до цього юного чудовиська? Ці запитання автор залишить без відповіді, я ж можу гарантувати лише те, що фінал роману здивує та дозволить переконатися в старій істині: все завжди не так просто, як здається.


Осина фабрика / Ієн Бенкс / пер. з англ. Гєник Бєляков. – Харків : КСД, 2017. – 208 с.
Ієн Бенкс бестселери книги жахів насилля сексуальне насилля Стівен Кінґ травматичний досвід фантастика